|
20.07.2011
Рецензія на книжку:
О.Захарченко. Сім воріт : повість
Книгу Олени Захарченко «Сім воріт», яка наприкінці травня була викладена для вільного завантаження в текстовому та аудіоформаті, я почав слухати на залізничній станції, чекаючи на потяг до Києва. До того ж, у кишені так само, як і в головної героїні твору, був читацький квиток бібліотеки імені Вернадського, адже прямував до столиці попрацювати саме в цьому храмі наукової думки.
Адже основна сюжетна лінія «Семи воріт» - це подорож нібито звичайної дівчини, студентки Києво-могилянської академії Марини Чех (а насправді шумерської богині Інанни) електричками з Києва до Львова на похорони трагічно загиблого друга. І ця поїздка обертається у подорож до світу мертвих. Хоча іноді справді, збираючись відкрити двері в деяких електропоїздах, легко можеш повірити, що вони ведуть у якийсь інший світ, але в просторі твору Олени Захарченко відбувається саме так. І зрозуміло, що цих переходів буде рівно сім, героїні доведеться пройти сім різних світів, і на кожному з переходів Марина-Інанна має щось віддати.
Опертя на шумерську міфологію з боку авторки не є однозначним. Начебто міфи давнього Вавилону не настільки відомі й знані, як скажімо, міфи античні, наприклад, схожа за фабулою мандрівка Орфея до підземного царства заради своєї коханої, і цей факт може відлякати читача, котрий не дуже прагне заморочуватися усіма цими внутрішньо-божественними шумерськими розкладами. З іншого погляду, подібне «переселення» шумерських богів до сучасного Києва стає безперечною «родзинкою» книги, і таким чином читачу ніби кидається виклик, як на мене, під час знайомства з твором, просто не можна не залізти в інтернет для того, щоб розібратися, ким насправді були ці Інанни-Неті-Енкі-Енліллі.
Дмитро Шульга
(Джерело:
"Весь Кіровоград")
|
