|
06.08.2011
Рецензія на книжку:
Дев'ятко Наталія. Карта і компас : Скарби Примарних островів. Книга 1
Коментар до роману Наталії Дев’ятко «Скарби Примарних островів»
Наталія Дев´ятко - один із найцікавіших молодих авторів Придніпров´я, і її роман «Скарби Примарних островів», написаний у популярному жанрі, цілком оригінальний і не схожий на фентезі і піратські саги інших авторів.
З перших сторінок читачі занурюються в дивовижний світ уявної країни, де живуть люди з різними іменами: слов´янськими, латинськими і вигаданими; поруч із людьми існують фантастичні істоти: дракони, русалки, крижаний янгол з пазурами, дияволоподібний чиновник Химера, персоніфікована Смерть. А в центрі подій - відважний пірат, капітан Ярош Сокіл.
Але роман, звичайно, написаний не для того, щоб ідеалізувати морських розбійників, - адже серед піратів, які реально існували, жорстокий і підступний Чорна Борода був набагато більш поширеною фігурою, ніж шляхетний капітан Блад або колоритний Джек-Горобець. Та це в даному випадку неважливо, бо пірати в романі і, в першу чергу, Ярош Сокіл, - не стільки реальні пірати, скільки символ протесту проти пригноблення людської гідності, проти нівелювання яскравих особистостей і перетворення їх на сіру масу. І нехай примарних островів свободи і щастя навіть не існує, як не існувало казкового Ельдорадо, але відчайдухи всіх часів і народів все одно їх шукали; одні прагнули золота, інші - духовних скарбів. І, можливо, самі ці пошуки були важливішими за примарну мету...
Коли я читала роман, мені раптом спало на думку одне дивне порівняння. Адже, як кажуть філософи, історія людства розвивається по спіралі. Історія світобачення - теж. Згадаймо, що в епоху Відродження було багато символів в мистецтві, письменники і художники персоніфікували явища природи і людської фантазії. Одна з найвідоміших картин Альбрехта Дюрера називається «Лицар, смерть і диявол». Ремінісценції, пов´язані з цією картиною, вже приходили до мене, коли я писала свій перший роман «Таїна преображення», де дія відбувається в чотирнадцятому столітті. І ось, читаючи роман Наталки, я знов згадала цю картину: лицар в обладунках їде на коні, смерть переслідує його по п´ятах, диявол погрожує йому, а лицар все одно прямує вперед, до своєї мети, і ніщо не може його зупинити. Та чи не схожий на цього лицаря капітан Ярош, котрий теж прагне досягти своєї мети навіть ціною життя? І ніякі темні сили не можуть зупинити цього мужнього капітана й його незвичайну команду. Отже, промайнув певний час, і на новому витку історичної спіралі в мистецтво повертається тема духовних пошуків героя, давніх символів і містичних одкровень.
Підсумовуючи свій коментар, скажу, що в українську літературу увійшов молодий цікавий автор, який в жанрі романтично-філософського фентезі намагається розповісти про вічні проблеми земного буття і високі прагнення людської душі.
Олександра Кравченко (Девіль)
(Джерело:
Буквоїд)
|
