БОРОТЬБА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ У ГОТЕЛІ „КОВТОК НЕЗАЛЕЖНОСТІ”

У Києві, в одному з провідних сучасних видавництв „Зелений пес” вийшов роман Геннадія Молчанова „Готель „Ковток незалежності””. Це вже друга книга автора протягом півроку. Можна лише вітати його і – читати!
Детектив чи містика – одразу не збагнеш. Швидше всього Геннадій Молчанов скористався вибагливим творчим ходом, котрий рецензенту відомий лише за одним українським автором, Андрієм Курковим, а саме: початок твору дуже загострений, тут і дивні зустрічі, і гонитва, і постріли… Потім уже, залишаючи динаміку оповіді в тому ж градусі, письменник дає ряд перипетій, зіткнень характерів у досить реалістичному дусі.
Більше того, частина епізодів віддає документалістикою, вражає реалістичною достовірністю.
Теперішній читач, він же співавтор – проноза. Його вельми цікавить, звідкіля автор бере життєвий матеріал? І лише віднайшовши порозуміння, вникає в сутність та вигадки прочитаного.
Коротко. Геннадій Молчанов заявив про себе більше десяти років тому, ставши лауреатом премії „Золота арфа” в галузі драматургії. Його п’єса могла б піти в професійному театрі, так вразила журі своєю дією, мовою, характерами. На жаль, вона була одноактовою. Опісля виходили повісті й оповідання в касетах, тобто у збірниках кількох авторів. Нарешті, миколаївське видавництво „Іліон”, під проводом президентської програми підтримки книговидання й книгорозповсюдження, поклало на книжкову полицю книгу Г. Молчанова „Правди різні, а Істина – одна”. Винахідливі три прозаїчні твори в народному дусі з філософським присмаком. Миколаївська преса широко відгукнулась на них.
І ось столичне видавництво з потужним брендом „Зелений пес” розповсюдило роман – чи то містика, чи то детектив. У цілому – художній твір.
Такий невимушений жанр дає письменникові можливість грати нашою уявою в ключі своїх уподобань. Він іронічний, коли торкається нашого суспільного буття; насторожений, коли над симпатичними персонажами нависає загроза; балакучий, коли розбалакались персонажі; потаємний, коли вся дюжина діючих осіб приховує одне від одного навіть свої імена. Грайлива проза! А діалоги майстерні – вже сказано: автор із хистом драматурга, до того ж людина спостережлива і з гострим слухом.
Далі: місце подій не з пальця висмоктане. Автор кілька років, майже безвиїзно жив на піщаному березі моря, мов на острові, ще й поряд із островом, і спілкувався з типами, копію з котрих „зняв” у романі. Це зветься – прототипи.
Оповідь цікава і, разом з тим, політична. Скарб… і водночас спроба експансії на землю сусіда. А що все більше людей на цій землі, то позиція кожного учасника подій, а ще натури, що склалися у совковий та пострадянський час – це і є предметом дослідження автора. Знайомі все обличчя? Ба, ні! До заслуг Г. Молчанова треба відразу віднести оригінальність постатей і достовірність їхніх життєписів.
Попередження: читати лише фабулу, тобто по діагоналі, цю річ аж ніяк не можна. Найбільше враження справляють саме деталі. Як у справжнього умільця, у Г. Молчанова їх – цілий міх, і трапляються вони і в описах, і в сценах, а найщедріше – в діалогах.
Автор добре обізнаний у психології вискочок (парвеню нашого часу), їхні потуги на шарм викликають посмішку; в гострих сутичках героїв розкривається пізнання автора в нинішньому рівні культури нашої провінційної „знаті” та їхніх профосів.
Ось грайливі рядки зі сторінок роману:
„Сивина в бороду – біс у ребро. Ще два роки тому щетина у тому місці, де має рости борода, цілком відповідала цій мудрій приказці. Та борода бородою, а біс засів у ребрі значно раніше”.
Невимушеність, жодної напруги, а зовнішній і душевний портрет добродія вже бачимо.
А ось найпересічніший діалог:
- А-а, це ти той старий із печери над морем?.. Добре, що сам прийшов, бо якраз тебе я й шукаю.
- На дідька я тобі здався?
- Справді на дідька. Мені не ти потрібен, а скарб.
Прохідні репліки, а дія рухається, інтерес читача підігрівається. А коли знати за сюжетом, що наступає вибаглива жіночка, то взагалі – кайф!
У пана Геннадія вік як раз для прози. Пам’ятаєте у безсмертного Миколи Гоголя:
- Виховайся спочатку як людина і громадянин землі своєї, і лише тоді берися за перо.
Як літератор Г. Молчанов добре вихований: щедра ерудиція, житейська і спеціальна мова, барвиста і продумана добірка.
Автор рецензії щиро вітає Геннадія Молчанова з новим творчим успіхом.

Анатолій Маляров

БОРОТЬБА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ У ГОТЕЛІ „КОВТОК НЕЗАЛЕЖНОСТІ”.