Письменник розповідає про свою книгу "Нариси бурси", в яку увійшли його спогади курсантських років. Як і у своїх попередніх творах, Антон Санченко знову звертається до морської тематики.

ВВС Україна: У цій книзі все замішано на спогадах, багато гумору. Чи можна це вважати своєрідним продовженням книги "Баркароли", яка раптом нагадала всім, що в сучасній українській літературі морська тема теж має право на існування?
Теґи

* Книга року ВВС - 2011,
* Література

Антон Санченко: Навряд чи це логічне продовження, це швидше логічний початок, тому що якщо в "Баркаролах" дія уся відбувається в морі на пароплавах, то тут уся дія відбувається в Херсонському морехідному училищі..

ВВС Україна: Чи вийшла книга такою, якою вона була задумана?

Антон Санченко: Якби книги виходили в результаті такими, як ми задумали, то ми б їх не писали. Книги приносять на певному етапі несподіванки для самого автора. А написати я її хотів давно. Там в книзі цього нема, але колись я переховувався в бібліотеці під час екзамену, щоб мене не загнали першим відповідати, і мені випадково до рук потрапили "Очерки бурсы" Миколи Пом’яловського, і закінчилося тим, що мене вже перед закінченням екзамену шукали по всіх аудиторіях. Знайшли, погнали туди. Я усвідомив, наскільки те, про що він писав, ні краплі не змінилося. Хоча він писав про 19-те століття, а ця книга все ж таки про 20-е. І я побачив, що певні традиції курсантів, - а на сленгу у нас це теж "бурса" називалася, - беруть свій початок ще ось тоді.

ВВС Україна: Ваша аудиторія – це ж не тільки моряки?

Антон Санченко: Ні. Ось ми зараз сидимо навпроти Києво-Могилянської академії, де раніше було військово-морське політичне училище.І я думаю, що їм теж буде цікаво почитати про привидів відрахованих курсантів.Певен, що деякі привиди ще там коридорами десь бродять.

ВВС Україна: Це в Могилянці зараз бродять привиди! Ну, там, напевно, дуже багато привидів різних епох і часів, так?

Антон Санченко: Ну, в тому числі ось моряки, яких відрахували там за щось.

ВВС Україна: Можливо, привиди навіть там десь зіштовхуються у коридорах. А ви колись казали, що в Україні жанр мариністики не розвивається. Можливо, тому що не було в українській літературі традицій писати про море?

Антон Санченко: Ось після того, як я це сказав, мене запросили на конференцію "Мариністика в художній літературі" у Бердянську, яка проходила в місцевому університеті.Там я переконався, як я був не правий. Там зібралися з усієї України філологи. Кожен робив якусь доповідь на прикладах своїх улюблених авторів. Тобто, було мало людей, у яких це було основною темою.Але в творах більшості українських авторів морська тема була присутня.

ВВС Україна: А все ж були прізвища, які можна поєднати з мариністикою?

Антон Санченко: Звичайно. Я колись про це статтю писав. Давайте з не дуже давніх часів візьмемо. Там Яновський, Трублаїні, багато у Гончара морської тематики, Леонід Тендюк досі такий гуру мариністики української. Він вже не пише, вірніше, він вже не пише про море, але продовжує писати вірші. Тобто, це дуже плідна людина.

ВВС Україна: До речі, ви коли навчалися в цьому училищі, ви опановували яку професію морську?

Антон Санченко: Радист.

ВВС Україна: І зараз щось таке близьке – це Інтернет. Ви займаєтесь дуже щільно цим.
Антон Санченко

Книга "Нариси бурси" бере участь у конкурсі

Антон Санченко: Ну, так, дуже багато схожого, навіть деякі скорочення, які використовують радисти. Оце славнозвісне «імхо» напряму потрапило з радіоефіру. І якщо в Інтернеті не важливо, скільки часу це займає, радистові важливо. Вони все люблять скорочувати.

ВВС Україна: І наскільки відомо, саме через Інтернет вам вдалося об’єднати зусилля цілого колективу перекладачів і випустити українською книгу Джошуа Слокама - про першу навколосвітню подорож наодинці. І нібито всі перекладачі познайомилися через Інтернет.

Антон Санченко: Так, це взагалі цікавий такий досвід був. На одному сайті я почав викладати переклад перших розділів цієї книжки. Написав, що усі, хто хоче, можуть приєднуватися. В результаті приєдналися ще 8 чоловік. І зараз я так аналізую… По-перше, там у команді 5 професійних перекладачів. І два моряки, і один з них американського флоту. Ну, а другий я з України. І ще два перекладачі, які мешкають за кордоном. То там така дуже гарна команда зібралася. Нам було дуже цікаво цю книжку перекладати.

ВВС Україна: Це ж з 19-го століття цей твір не був перекладений українською.

Антон Санченко: Через 110 років.

ВВС Україна: А вас не тягне зараз в море? І ким би ви пішли, на якому судні, і який сюжет для книги хотіли б привезти додому?

Антон Санченко: Вже не тягне. Десь років 7 тому, так були якісь сподівання вийти в море. А потім...В крюїнгових агенціях є правила, що якщо людина 5 років не ходить в море, вона дискваліфікується. Тобто, можу тепер розраховувати лише пасажиром і відповідно на пасажирському судні. Ну, а куди, не знаю…

ВВС Україна: Скільки років ви в морях провели?

Антон Санченко: Десь 13 з половиною. Там по-різному можна рахувати. Училищну практику рахувати чи ні, і таке інше. Будемо вважати, що 13 з половиною.

ВВС Україна: На всіх континентах побували?

Антон Санченко: Ось в Антарктиді не побував. І в Австралії не побував. Тобто, ще є куди прагнути потрапити.

ВВС Україна: А як ви вважаєте, Україна – морська держава? Це до того, наскільки мариністика, як жанр української літератури, може розвиватися далі.

Антон Санченко: Я вважаю, що кожен 20-й моряк у світі – українець. І неможливо, щоб ось цей досвід безцінний… І зараз вони працюють на українських суднах переважно під чужими прапорами.Неможливо, щоб цей досвід якось не прорвався на папір, не прорвався в літературу. Там майбутні мелвілли українські десь зараз під чужими прапорами борознять ці моря. Тобто, все ще буде.

ВВС Україна: І скажіть, будь ласка, чи далі будуть якісь морські історії?

Антон Санченко: Можливо, будуть. Мене зараз щось активно "зносить" в переклади. А неперекладеної мариністики багато все ж таки української. І ще якісь історії не розказані у мене залишилися. Ось складнощі у мариністів, крім Віктора Конецького, що вони спочатку, от всі, скільки їх у світі є, ходили в море. А потім писали. А там є така примхлива штука – воно виходить якось ностальгічно. Петербурзький мариніст Віктор Конецький все життя ходив в море.Писав книжки майже одночасно. Тобто, він їх не в морі писав, а на березі, але не кидаючи плавати. І в мене ці складнощі теж є. В морі швидко все змінюється, наступне покоління прийшло, яке ось ці проблеми, які відомі мені, вже не так і турбують. Тобто, мариністом людина може бути дуже недовгий час, поки вона не забула ще свої безпосередні враження.

ВВС Україна: Ви ще не забули?

Антон Санченко: Ну дещо ще пам’ятаю, так.

З Антоном Санченком розмовляв Альбій Шудря

Антон Санченко: Мелвілли українські - під чужими прапорами.