Сьоран та його «тріумф роздробленого я».

04.12.2011

Часом жорсткі та шокуючі висловлювання філософа справляють на читача ефект відра холодної води. Дечого не приймаєш, а згодом раз у раз повертаєшся в думках саме до тих, дражливих, сентенцій Сьорана. Дуже корисна розумова вправа. Рекомендую.

Сьоран, він же Еміль Чоран (1911-1995) – французький філософ та есеїст румунського походження, емігрант, який так і не попросив громадянства від нової батьківщини. Майстер загадок без «правильних» відповідей. Він зрікся своєї ідентичності, перейшов на іншу мову, ламав стереотипи та зазіхав на святе, усе піддаючи сумнівам.

Перекладач Сьорана з французької Ірина Славінська у вступі підкреслює: «Долати його тексти не завжди просто. Іноді доводиться справді «мислити проти себе». Що це таке – мислити проти себе, зрозуміє вибагливий читач, який прагне непростого й нелегкого читання.

Сьоран. Допінг духу

За одну безсонну ніч можна навчитися більше, ніж за цілий рік сну.
•

Наша неподільна власність: години, не зайняті роботою. Ці години формують, вчать, індивідуалізують, роблять нас несхожими.
•

Величезна, єдина особливість кохання – можливість уподібнити горе до щастя.
•

Думки – так, переконання – ні. З цього починається інтелектуальна гордість.
•

Усе, що можна класифікувати, приречене на смерть. Виживе тільки те, що має декілька інтерпретацій.
•

Нудьга дозволяє засвоїти набагато більше, аніж робота, бо зусилля – смертний ворог роздумів.
•

Людина зникне: в цьому я був упевнений до недавнього часу. Проте моя думка змінилася: людина мусить зникнути.
•

Щоденний урок скромності: хоч на блискавичну мить згадувати, що одного дня говоритимуть про наш тлін.
•

Романістові чи драматургові пощастило – він може перевтілюватись і, ще краще, звільнятися від усіх конфліктів та персонажів, які борються в його душі. На відміну від нього, есеїст корпить над невдячним жанром, де може висловити суперечності своєї душі, тільки якщо сам собі суперечитиме. Інша річ афоризм – тріумф роздробленого я…