|
25.12.2011
Рецензія на книжку:
Дев'ятко Наталія. Карта і компас : Скарби Примарних островів. Книга 1
На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменник Тимур Литовченко.
- Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що ні?
- Буквально вчора звечора й до сьогоднішнього ранку читав верстку журналу «Роботодавець», де я працюю головним редактором. До того читав матеріали авторів, надіслані в поточний номер журналу, до того - вичитував 50-сторінкову стенограму ІХ Об´єднаного з´їзду СОПУ й АРТУ, яку до того сам же й розшифровував кілька робочих днів поспіль... Нікому не раджу такого «чтива» - якщо ти не журналіст чи недовершений цинік, від такого може стати зле!
А якщо серйозно і в плані художньої літератури... Останнє прочитане - пакет з 30-ти конкурсних оповідань ІІ всеукраїнського літературного конкурсу «Майстерня чудес»: Літературне об´єднання «Кобзар» вдруге поспіль запросило мене судити фінальний етап разом з чотирма колегами. Передостаннє - збірка фантастичних оповідань молодого письменника на ім´я Олександр... Докладніше не називатиму, чому - поясню надалі. А перед-передостаннє - дочитував чудову книжку Наталки Дев´ятко «Скарби Примарних островів. Книга 1. Компас і карта». Три фінальні глави «Скарбів...», а потім і згадану збірку прочитав, лежачи в районній лікарні під крапельницями у перерві між штриканнями: життя пригальмувало на пару тижнів - отож і видалась нагода прочитати одразу «одну з хвостиком» нову книгу!
З усього прочитаного останнім часом пакет конкурсних оповідань сподобався рівно на 50% - при моїй уїдливій прискіпливості (в якості судді) це дуже добре.
Збірка фантастики пана Олександра не сподобалась зовсім: коли автор пхає до книжки безграмотні тексти, це - жах!.. Причому більшість текстів - російські, пара-трійка останніх - українські, але в російських текстах граматичних та орфографічних помилок відсотків на 70 більше!!! То писав би українською, чи що?! Всі оповідання з претензією на гумор, але жартики якісь кволі. І при всьому цьому автор зробив приблизно такий дарчий напис: мовляв, не журись, Тимуре, Олександр вийшов на стежину війни - світ поділимо чесно! Як кажуть вОдесі, «он слишком много о себе имеет»: хлопцеві би ще не один рік працювати, підвищуючи майстерність, а не похапцем збірку незрілих оповідань формувати! Перефразовуючи «велику стару» Фаїну Раневську, для письменника написати погану книгу означає плюнути у вічність... Отже, був настільки розчарований, що принагідно подарував сумнозвісну збірку найкращому бібліографу фантастики на теренах СНД Юрію Шевелі: для його неосяжної колекції згодиться.
«Скарби...» навпаки сподобались настільки, що написав невеличку рецензію. Саме невеличку - бо то лише початок заявленої трилогії, й невідомо, чи стане у авторки таланту гідно завершити її... Що ж, побачимо!
Тимур Литовченко
(Джерело:
Буквоїд)
|
