«Читають всі» - рейтинг читацької адекватності (фрагмент).

25.12.2011

З 16 листопада в Україні триває голосування читачів за найкращу книгу, видану в Україні у 2011 році. До кінця голосування залишилися лічені дні, а оскільки справжні читачі не чекають останнього моменту, щоб проголосувати за твір, який їм сподобався, можна починати робити висновки.

До десятки творів рейтингу також увійшла перша частина пригодницько-фентезійної трилогії Наталії Дев’ятко «Скарби Примарних островів» - «Карта і компас».

Це дебютний роман. Хоча свою інформаційну підтримку піратська трилогія таки отримала, в Інтернеті досить багато позитивних рецензій або просто згадок про цю книгу як від критиків, так і від простих читачів. З іншого боку, книга знайшлася не в усіх книгарнях і не в усіх містах, де ми її шукали, не було цієї книги й в інтернет-магазинах, тому найдієвішим способом виявилось замовлення у видавництві.

Судячи з оформлення, видавництво позиціонує цю книгу як дитячу, з чим можна залюбки посперечатися, зважаючи на насиченість сюжету і складну психологію дорослих персонажів. Більшості з нас ілюстрації, не зважаючи на їхню атмосферність і деталізованість, заважали читати, існували паралельно до тексту.

Тут є пірати, чарівники, дракони, русалки, прикольні тварини, діти, злі вороги, таємничі землі і багато чарівництва і небезпек – все за законом пригодницького жанру. Проте, не все так просто з цією книгою.

В основу твору лягло протистояння двох світоглядних систем Імперії (ієрархія, сірість, несвобода) і Моря (свобода, молодість). На боці Моря – піратські капітани, які дивом залишилися серед живих після розгрому Піратського братства. На боці Імперії – радник Імператора, давня істота Химера (дуже сильний і зовсім не дитячий образ), бездушні солдати, випускники Імперської Зіркової школи. Між ними – прості люди, яким до всього байдуже, і серед яких зрідка знаходяться вільнолюбні шукачі пригод.

На відміну від «Київських відьом», по яким можна робити висновки по кожному окремому роману, оскільки всі вони закінчені сюжетно, з трилогією такого великого об’єму це значно складніше. Потрібно відзначити яскравість і складність образів героїв, хоча часом їх там таки забагато, кінематографічність описів, детективний сюжет. Порадувало, що авторка не боїться відкривати минуле своїх героїв, що часто повністю змінює читацьке ставлення до них.

Текст дуже насичений як сюжетно, так і емоційно, для сучасної української літератури це незвично, тому потребувало звикання. Це, безумовно, європейська книга, оскільки розвиває насамперед закордонну пригодницьку традицію, авторка не грішить «радянщиною» і, хоча у книзі негативно зображено Імперію, посилання та асоціації на політичні реалії у творі не присутні.

Атмосферно несподівано нагадало більше «Гаррі Поттера» (від четвертої частини, де вже багато темряви), аніж модних «Піратів Карибського моря».

Основна аудиторія: підлітки і студенти та дорослі, не заморочені на сексуальному аспекті фентезі.

Власна оцінка: більшості з нас буде цікаво читати про подальші пригоди героїв цієї книги.