|
27.12.2011
Рецензія на книжку:
Сьоран (Еміль Чоран). Допінґ духу : Збірка вибраних есеїв
(Переклад:
Славінська Ірина)
Костянтин Москалець: «Найбільшим сюрпризом цього року став альманах “Хіппі у Львові”»
— Що з прочитаного в 2011 р. Вам найбільше запам’яталося? Які твори сучасних українських письменників були серед Вашої лектури?
— Однією з найважливіших книг цього року для мене стала монографія Тараса Пастуха «Київська школа поезії та її оточення». Це сумлінний, фаховий аналіз, заснований на добре прочитаних джерелах, глибока інтерпретація знакових творів та імен, відкритий діалог з багатьма українськими дослідниками. Про таку щедру думками книгу в наші «підлі та скупі часи» можна було тільки мріяти, і я ще не раз до неї повертатимусь. Ґрунтовний огляд монографії, зроблений Євгеном Нахліком, можна прочитати тут.
Ще одна постійна супутниця – «Постколоніальний синдром» Миколи Рябчука, вбивчо точний діагноз із численними терапевтичними вкрапленнями.
З-поміж перекладних творів найбільшу увагу привернули «Творча еволюція» Анрі Берґсона – насамперед завдяки чудовому, притомному тлумаченню Романа Осадчука, а також крихітна, але цілком презентабельна збірка есеїв Еміля Сьорана, запропонована невтомною Іриною Славінською (блискуча стаття Тетяни Огаркової, присвячена амбівалентній і драматичній постаті мислителя – тут).
Найбільшим сюрпризом цього року став альманах «Хіппі у Львові», книга, якої явно ніхто не сподівався. Я прочитав її на одному подиху, чого, признатися, зі мною давно не траплялося. Спогади (серед яких чи не найцікавіші належать Аліку Олісевичу), твори, рідкісні фотографії тих, хто робив мир, любов, свободу і rock’n’roll у найпохмуріші роки брєжнєвського застою. Недосяжні, містичні, загадкові, вони раптом озирнулися з-за дерев Святого Саду, щоб нагадати про забутий шлях до себе.
Найголовніших поетичних збірок, з якими прожито рік, дві: «Луйтра в небо» Петра Мідянки, з якої відкривається широка панорама творчості дорогого й важливого для мене поета, і «Твої улюблені пси та інші звірі» Богдани Матіяш – милий, замислений, з глибокими придиханнями шепіт, сповнений неземної чистоти і приязні до всього сущого.
Далі читайте тут: http://litakcent.com/2011/12/27/na-zavershennja-roku-k-moskalec-l-voronyna-o-kocarev/
Кость Москалець
(Джерело:
Літакцент)
|
