Ганна Ручай : біографія.

м.Біла Церква, Київська обл.

Біографія Книжки (0) Гестбук (0)

Народилася півстоліття тому на Зелені свята в селі Острійках на Київщині. Не минуло й 17-ти років, як повернулася туди, звідки взяла любов до книжок - до Київського державного педагогічного інституту ім. А. М. Горького (тепер - Державного педуніверситету ім. М. Драгоманова). Саме під час останньої маминої сесії, між двоїх іспитів я вирвалась у світ (достроково) і з материнським молоком всотала літературу, якою дихаю все життя. За радянських часів не лише не друкувалась, а й не мріяла про це - надто не вписувалась у вимоги "соцреалізму". На додачу з дитинства переслідувалась власною родиною як ... [ Показати всю біографію ] ненормальна дитина, чиї забави зводяться до розказування химерних казок самій собі й записування їх на задніх сторінках шкільних зошитів. 20 роківа просиділа за бетонною стіною - в гарнізоні, де стояли два стратегічні льотні полки. В одному служив мій чоловік, який ніколи не вірив, що можна писати про те, чого насправді не було. Словом, сиділа у тюрмі за нездорові фантазії. За цей час виростила двох синів і овдовіла. Далі було всяке - заробітки, заробітки, заробітки (завуч у школі - зарплата шинами з місцевого комбінату; редактор приватних тижневиків і місячників - дикі примхи шефІв; "Єдінствєнная", "2000", "Труд" і "прочая", які вимагали тупого російськомовного шаблону; буряки в приватній агрофірмі за 5 гривень у день, стояння на "блошиному ринку" з власним колись дорогим шматтям, репетиторство, дипломи студентам-ледарям і ще багато всілякого...). Зате вже нема чого боятися. У 2000-му нарешті завершила великий роман "Духи міста". писаний з дитинства про рідну Білу Церкву, в яку закохалась (саме в рештки її романтичної старовини) в 10 років, коли туди мене вперше привезли. Із цього історично-фентезійного твору Брати Капранови зробили два дамські покет-буки "Моя кохана відьма" та "Відьмине кохання". Але я їм і за це палко вдячна, бо вони були моїми першими видавцями. Потім вийшли романи: "Жіночий бокс" (2008), "Sauvage mesdames Russos (Дикі руські пані)" в "Дулібах", "Школа № 13" (2010). Щойно в "зеленому псі" випущено книжечку для школярів "Іван Мазепа і я", а влітку готується до друку ще одна дитяча "Славчик і Тигра" та ще одна шкільна "Маруся Чурай і я". Крім дитячих, нічого зараз від мене Брати не беруть - не розкручена, "не бренд". Була дипломантом "Коронації слова" 2008-го за психологічний роман "Смугастий мов життя" (досі не опублікований), 2010 виграла "Золотого лелеку" за "найсмішнішу дитячу книжку" - "Славчик і Грім". Публікується лише перша частина, уривочок вийшов у лютневому "Ангелятку". На жаль, з опублікованого все. Написала, щоправда, ще книгу на замовлення Капранових "Сам собі знахар" (2006). Можу написати ще подібну про амулети й обереги - я їх вивчаю як науковець, але кому вона потрібна? Можу написати популярний посібник-довідник з історії мистецтв для коледжів мистецько-сервісного профілюбо там викладаю і відчуваю потребу. Маю ще 3 не опубліковані романи. Дякую за увагу.

[ Згорнути біографію ]