Олесь Ульяненко : Сталінка. Дофін Сатани : роман : Анотація, уривок з книги.

Автор Олесь Ульяненко. Сталінка. Дофін Сатани : роман. У жанрах Маргінальне. Анотація: "СТАЛІНКА" - найбільш резонансний твір...
 
Олесь Ульяненко : Сталінка. Дофін Сатани : роман : Анотація, уривок з книги
Книжки за жанрами

Всі книжки (1552)

Книжки за першою літерою назви
Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Книжка
Книжка Олесь Ульяненко "Сталінка. Дофін Сатани : роман" (фото 1)
Сталінка. Дофін Сатани : роман

Олесь Ульяненко

Фоліо, 2003. — 382 с.
— м.Харків. — Наклад 2500 шт.

Перевидання. Тверда обкладинка.

Жанр:
Маргінальне

Анотація:
"СТАЛІНКА" - найбільш резонансний твір письменника, один із перших культових українських романів нового часу. Саме він здобувся на нищівну критику, саме за нього Олесь Ульяненко отримав малу Шевченківську премію. Автор малює життя в божевільні, де люди перетворюються на рослини. Але ж не всі.
У цій книжці також представлений новий роман майстера жорстокого реалізму "Дофін Сатани", де за привабливою постаттю рафінованого інтелігента ховається жахлива сутність нелюда-вбивці.

PS. На фото 2 - обкладинка кальварійського видання "Сталінки". На сайті видавництва не вказані бібілографічні дані книжки, тому вимушені задовольнитися лише обкладинкою. Якщо співробітники видавництва сконтактують з нами, охоче винесемо окремим виданням.

Поділитись:

Лінк із зображенням книжки:

  Уривок з книжки Рецензії в пресі (0) Відгуки читачів (0) Де купити (1) Скачати файл

Першим, розкарячивши ноги, сапонувши ніздрями, невтримно, мовби сновида, калатаючись межи упрілими, окатими стінами каналізаційного ходу – глухота погорі – у сліпоті віконця угледів джерґаве сонце Лопата; він мляво, телям промукав, з потугою розвів руками, зірвавши із задерев’янілих уст “охах”, – і той вихоплений з поночі вигук, й те “охах” злилося з хлюпотінням води; відтак Лопата обтер на підборідді слину, прошкабарчав крізь жовті, гнилі пеньки зубів, вкотре пойорзав всохлими пальцями підборіддя, шикнув, зачепився об металеву трубу і беркицьнувсь у баюру брунатного місива. Лорд із розгону наскочив ... [ Показати весь уривок ]

[ Згорнути уривок ]

Реклама
Rambler's Top100