|
Антиклімакс : Оповідання
Богдан Жолдак
— Факт,
2001.
— 208 с.
— м.Київ. — Наклад 2000 шт.
Тверда обкладинка.
ISBN: 966-664-015-5
ББК: 84.4 УКР 6 Ж79
Жанр:
— Цикли різножанрових оповідань
— Чорний гумор
— Міське
Анотація:
Книжка Богдана Жолдака складається з невеличких оповідань - смішних і сумних, ліричних і гротескних, різноманітних, як саме життя. Вони розкривають найширше коло тем і написані тією унікальною мовою, яка властива лише прозі Жолдака. Він будує мовне середовище своїх оповідань, свідомо приймаючи настанову на мовну імпровізаційність, залежно від конкретних ситуацій - на мовних асонансах і дисонансах.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Товарищі оддихающі
(Із циклу "Прощавай, суржику!")
Перестаньте на минутку оддихать. А то я зара вам таке розкажу, що ви ніхто ніде не взнаєте. Це — лекція про| Чорне море, товаріші:
"Київ бонби-и-или, нам об'яви-ви-ви-и-или, Шо началася война-а-а... Равно в чотирі часа-а-а-а!.." А тепера я вам бистрінько доведу, що війна почалася намного раньше, бо іменно в нас, на Чорном морі у три тридцять ночі, бо тоді був почувся гул мотора, потом прилетів "Ю-87", неізвесний самольот, і бросив бонбу в море. Літінант наказав усім тут принять кругову оборону, а само-лічно побіг із пісталетом, щоб узнать ... [ Показати весь уривок ]
у штаб. Іво там пора-нілі, бо він забув пароля, но він тоді найшов у собі сил добігти до "КеПе" і доложить, що він ранен. За це його бистрінько покладовили на торпедного катера, де він і вмер. Це, товаріщі, була пєрва жертва войни по неосторожності. А только рівно через два часа аж почулися гудіння інших усіх "Ю-87-их"...
Тут, правда, був іще один герой Чорного моря. І тоже лейтенант, но їх ніззя плутать: лейтенант Шмід. Який ще з царських времьон ждав. І от тільки що йому за це присвоєно посмертно званіє капітана. Но єто тема іншої лекції, потом я не імєю права їйо розказувати.
А наше Чорне море, товаріщі, це фактіческі великій во-дойом. І утворився п'ятдесят міліонів років тому. Через ка-кіх-нібудь сорок міліонів років воно наконець набуло соврі-менних размєров. Шо свідетільствує, що воно споконвіку принадлежало нам, бо древні називали його Налара-Барда, Нігер-море — це по-румунському, а Блек-сі — не требує пе-ревода, бо значить, що й по-нашому: Чорне море, товарищі. Матеріал інтересний? Бо греки називали його Понт Авк-сінський, потім уже — Понт Евксінський, а вже згодом — просто Понт. Після чого турки понтовались і знову питалися його переіменувати ув Карагендін, але наші предки не позволили допустіть етого й назвали його просто і любовно: Руське море. Оце й було предком нашого теперішнього названія, хоча його ще іноді називали Білим морем. Потом Біле море перенесли на сєвер, під Архангельськ аж. Шварце мейер — так хотіли його неоднократно переіменувати німецькі імперіалісти, но я вам уже рас-казала, чєм ето для них кончилося... Вобщим, ви усі догадалися, що в моря була довга своя історія, а тепер — наша. После чего воно набуло теперішніх очертаній з найбільшою глибиною два з половиною кілометрів. А найменша глибина — у районі нашого города, на дні якого лежить сірчано-водородний газ, який убиває всяке життя і весь світ тварин, із яких тут водяться сто двадцять видов одних только риб. Серед яких десять являються делікатесними для оставшихся ста десяти видов. У подтвирждєніє показую вам шип риби-ската, яким він давить усі остальні риби, а поглощає він їх чим? Правильно, ротом. Умничка, , підростеш, станеш на моє місце.
Ось вам примєр унікальності Чорного моря. Шо це я показую? Ніхто, окроми мене, не вгадає. Бо це гілка сапоро. Рослина ця японська, а росте ісключитєльно в нас, на Чорном морі. Но головне, що унікальна флора й фауна моря з кожним роком стає ще унікальнішою.
Одна жінка, що приїздила тут відпочивати, розказала мені, що вона біолог, поетому тут живе на морі таке существо, яке не похоже ні на одну рибу... Яке? Ну, умнічка? Ну? Ладно, подскажу: тут проживає человєкоподобная риба диль-фін. Ми навіть даже щитаємо, що він дуже мислячий, й не-котрі вчені полагають, що німєдліно їм лічну цивілізацію нада создавать, а я щитаю — щоб ні, і ні в коїм случаї, бо нез-вєсно, що тій цивілізації прийде в голову.
Кроми того, море багаге на боксити, руду і інші драгме-тали. А я ніколи не вспіваю висловитися, бо море приносить нам щодня свої нові інтересні матер'яли, к примєру народно-господарського значення. Можу привести ще один пример: тут постоянно приїздять лікарі і кожний раз беруть нову воду на новий аналіз. Так що якщо у вас кого-небудь є які нові хвороби — сміло лізьте із ними з пляжу в море. Вони не видержуть, це точно. Но тільки при цьому не увлікайтесь запливати дальоко, бо тут вже уся медицина безсільна буде. А в протівному случаї, якщо за один раз не вилікуєте їх усіх, то що нада буде здєлать? Правильно, умнічка, приїзджати із ними сюда на слєдующии год, а пока конєць лекції, оддихаите спокоино дальші. [ Згорнути уривок ]
|
