Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua
Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
|
|
|
Аз : поетична збірка
Ірина Шувалова
— Електрокнига,
2014.
— 114 с.
— (Серія: Не проза).
— м.Київ. — Наклад 300 шт.
ISBN: 978-617-7026-22-7
ББК: 84(4Укр)6-5
Жанр:
— Римований вірш
Анотація:
«Аз» - третя книга поезій Ірини Шувалової і перша літера старослов’янської абетки. Також «аз» означає «я», і так перша літера алфавіту добігає кінця в собі – останній, а остання набуває початку в собі – першій. Змія кусає себе за хвіст – і триває вічно. «Аз» – книга циклів: вона вся – подорожі й повернення; припливи і відпливи; смерть, переродження і тривання; зрощення, розлука і знову повернення в нерозривну суцільність. Стихія цієї книги – земля, з якої – крізь її червону глину, глевкий порох, камінні брили, мертву кору – безупинно і вперто пнеться назовні невтомне зелене життя. Аз – це початок саду.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
| Рецензія |
|---|
|
27.12.2015
Автор рецензії: Мирослав Лаюк
(джерело:
Критика, число 7-8, 2015)
"Шувалова каже небагато, не розкидається смислами й змістами, але промовлені речі - основоположні, важкі й виважені. Вони про "ріку", про "твердь", про "плоть", про "темінь", про "ос". У її віршах мало біографізму і зовнішніх реалій, вони щільні й закриті. Усі речі світу пристосовано для нового буття у книжці, і всі вони проходять крізь поетку. "Все що пройшло повз нас проростає нами", - каже вона в "Азі". І, зрештою, пише: "я до тебе прийду - і це буде дорога додому", зводячи багато що до новалісівської тези "кожна дорога веде додому". І цей дім - "Ос".
|
|
27.12.2015
Автор рецензії: Наталка Бельченко
(джерело:
"Шо", січень-лютий 2015)
"...Вона просто на своєму полі", - написав Василь Герасим'юк у передмові до збірки Ірини Шувалової. Звісно, він мав на увазі - справжність і вправність, але слово "поле" і в його найпершому значенні дуже пасує до книги Ірини: середньовічний гербарій у всій своїй вибагливості та старокнижності ніби прокидається на її сторінках і тікає зі сторінок до землі, в питоме рослинне царство. До цього придатне й писання циклами - коли вимальовується сутність з усіх боків і зачаровує.
Персонаж цієї книги подеколи переходить межі людської подоби - це те, чого більшість із нас потай прагне: відкинути умовність ... [ Показати всю рецензію ]
статусу "людини розумної", віддатися грі, пристрасті: "тривати це значить стояти з трояндою в лапах / над прірвою в ніжній лавині гниття і цвітіння". Тут мені ще згадується "Мумі-Троль". Книга, в якій хочеться оселитися..." [ Згорнути рецензію ]
|
|
27.12.2015
Автор рецензії: Світлана Богдан
(джерело:
Літакцент)
"...Тож чи не для того Ірина Шувалова заманює нас цоканням кастаньєт своїх римованих рядків у на позір барвистий і грайливий карнавал її поезії, щоб в один момент – раптом – зруйнувати всю цю дбайливо вибудувану розкішну конструкцію поетичної реальності нагадуванням про геть інший вимір, де ніщо з оспіваного й омовленого нею не має значення, де діють зовсім інші закони, зяє інша глибина й розгортається інший рівень існування? Так само, як саме життя приваблює й ошукує нас численними розвагами, насолодами і феєрверками, щоб одного дня розламати наш щасливий, комфортний і обжитий світ ущерть – хворобою, ... [ Показати всю рецензію ]
смертю, війною… Нагадуючи, що є щось інше, більше, глибше, те, про що ми геть забули… Просто ставлячи нас на своє справжнє місце, яке – таке геть мале, що й вимовити ніяк. І на якому, проте, так розкішно споглядати і відчувати:
часу не владне вічне живе просте
міряй на себе простори прорости
вивищись разом з зорями в золоте
світло так само трепетне як і ти." [ Згорнути рецензію ]
|
|
|
|
