|
Україна в мені
Дара Корній, Ніка Нікалео, Тетяна Белімова, Вікторія Гранецька
— Апріорі,
2015.
— 100 с.
— м.Львів. — Наклад 3000 шт.
Жанр:
— Збірки прози
— Цикли різножанрових оповідань
Анотація:
"Україна в мені" - це перша збірка Львівського жіночого літературного клубу написана під враженням подій на Майдані 2014 року. Відкрити очі пересічному європейцю на усю глибинну красу і неповторний біль України, допомогти зрозуміти цінності нації, древню культуру, складну історію та великі перспективи - мета цієї антології. "Ukraine within me" is the first anthology written under the influence of events of the 2014 Maidan. It aims to open up the soul of Ukraine to ordinary Europeans, and to help them understand Ukraine's essence, and its value as a nation with a rich culture, complex history and great prospects.
Відгуки
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Я йду по склі
Я вперто та невпинно йду по склі. Хтось бездушний та окаянний прокляв та потовк на скалки долю моїх дітей і коли я роблю хай найменший крок, гострі скельця лягають переді мною смертельним килимом, й тому я змушена ходити по склі. Босі ноги, оголена душа, але найпалкіше та найвірніше серце. А ще… Ще вірна та незрадлива душа. Кров заливає землю, траву, сніг, воду, жовте листя, сонце, ноги, руки, навіть повітря, часто доводиться падати. Рани глибокі, вони постійно болять, гострими ножами упиваються в серце та я… Я вже звикла до цього. Ох-ох, за тисячу літ ще не до такого звикаєш… ... [ Показати весь уривок ]
Я вперто торую дорогу – босими ногами, змученою душею, розтерзаним серцем.
Я йду по склі.
Куди, жінко? Питає світ, небо, звізди, сонце, води, питає Бог. Відповідаю, перешерхлими від спраги губами: «Я йду до храму, Боже, і я мушу дійти… Бо від того чи зумію, залежить майбутнє моїх дітей – і тих, хто досі живий та вперто торує зі мною цей шлях, і тих, хто вже стали небокраєм, янголами, небесною вартою та продовжують далі тримати небозвід над головою своєї матері і тому не в силах відлетіти до бога, тих, хто заблукали у сутінках і ніяк не віднайдуть стежку додому та дивляться на матір через приціл ворожої гвинтівки. [ Згорнути уривок ]
|
