|
Імпрези моєї душі : Проза, поезії
Тетяна Лісненко
— ТОВ Видавництво "Миргород",
2018.
— 190 с.
— м.Ромни. — Наклад 100 шт.
Можливість автографа.
ISBN: 978-617-7451-26-5
Жанр:
— Збірки прози
— Збірки лірики
— Римований вірш
Анотація:
Імпрези моєї душі» - чергова прозово-поетична книга письменниці Тетяни Лісненко з міста Ромен.
У розділі «Зажура осінніх днів» містяться поезії авторки про чисте і трепетне кохання, непередбачувану і підступну розлуку, про найчарівніші миті життя і хвилини розчарувань.
У розділі «Печаль у душу» поміщені поезії про життєві ситуації, мудрість віку та сенс людського життя. Також авторка вплела в розділ жмуток пейзажної лірики, де переважають осінні мотиви.
У розділі «На протязі надій» поетеса висловлює впевненість у завтрашньому дні, закликає плекати надію і мету і йти до них упевненою ходою.
Новели та оповідання різної тематики приємно здивують читача, оскільки в цьому жанрі письменниця стала працювати недавно.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Зі своїми невеликими пожитками розташувався у великій квартирі Лори, сліпучої білявки із довгим волоссям і синіми очима. Чотири кімнати із закордонними меблями, цінні книги, все мигтіло і переливалося, багатий інтер’єр засліплював свідомість, а широкі вікна великими очима дивилися на всі сторони: і в місто, і на вулицю, і в парк. Тут тобі і машина, тут тобі і вечірки, і друзі, і кафе, і ресторани. І красуня-жінка. Цікаво та й годі! Разом скрізь із Лорою. Тільки одне не подобалося: чоловіки зупиняли на ній погляд дуже часто. І вона не пропускала жодного чоловічого погляду, жодного компліменту… ... [ Показати весь уривок ]
Дні не йшли, а летіли! А пізніше став помічати, що Лора не завжди бере його на вечірки, сама пізно заявляється додому, пахне дорогими цигарками, чужими парфумами та ще і напідпитку.
Стало прикро йому: невже вона його не любить? Запевняла, що кохає, що на все життя… Став пред’являти претензії – не сподобалося Лорі:
- А що не подобається, Віталику? Живеш, як у Бога за пазухою, працюєш так собі… Звик до одноманітності… А я – весь час шукаю в житті щось цікаве, щось інше… Я повинна бути в колі друзів, бути на публіці… Що ти мені дав: свою недопиту любов, чи відкушене щастя?.. Що купив: шубу? Машину? Яхту? За що тебе любити? І в постелі ти якось так…Є мужики цікавіші. Не подобається – не тримаю! Пока, ціпа.» Лора зробила рукою прощальний жест і зачинила за собою двері спальні. [ Згорнути уривок ]
|
