Ірен Роздобудько : Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері : роман : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Юлія Рущенко (джерело: Сумно)

Роман Ірен Роздобудько «Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері.» опубліковано у київському видавництві «Нора-друк» в серії День Європи, що покликана заохочувати до своєрідного діалогу між творами українських авторів і європейських.

Книга складається з двох різних, проте органічно поєднаних романів, і читача до останньої сторінки не полишає враження, що десь-таки сюжетні лінії перетнуться, долі зустрінуться і відбудеться довгоочікувана Зустріч.


Він – покоївка у мальтійському готелі, що прибирає зранку кімнати клієнтів. Як і більшість емігрантів, охоплений примарним сподіванням на ... [ Показати всю рецензію ] краще життя та прагненням позбутись образів минулого. Переживши кілька пригод, втікаючи від власних ремінісценцій, він марно шукає щастя й спокою в екзотичних країнах, не усвідомлюючи, що віднайти справжню гармонію можна лиш . Одного разу головний герой випадково знаходить в готельному номері радянське видання своєї улюбленої книги – «Три товариша» Ремарка – , розпочинає захоплюючі пошуки її власниці і несподівано для себе… закохується. Віртуальне почуття до своєї співвітчизниці перетворюється на довгий і виснажливий шлях пошуку й пізнання себе самого.

Вона – типова сучасна Попелюшка, яка з бідної сирітки перетворилась на успішну бізнес-леді завдяки цілеспрямованості, наполегливості, креативності. Проте, навіть досягнувши життєвих вершин, героїня залишилась приреченою блукати в лабіринтах самотності. Доля приготувала їй чимало трагічних сюрпризів і випробувань: смерть і зрада близьких людей, знущання й нерозуміння з боку рідних, зречення і розчарування… Але хто з нас не мріяв в найскладніші моменти існування знайти порятунок в іншому вимірі реальності, відмежовуючись від жорстоких реалій буття? Такою винятковою здатністю з дитинства володіла головна героїня. Малюючи на стіні символічні двері, вона щоразу подорожує крізь простір і час, долаючи невидимі кордони і проживаючи ще одну реальність.

Оповідь ведеться неначебто у формі щоденника, таким чином Ірен Роздобудько продовжує властиві їй традиції психологізму. Цікавим цього разу виявилося вдале поєднання так званого жіночого й чоловічого романів. Невід’ємним атрибутом творів Роздобудько залишається любов до відвертих діалогів з читачем.

Слід сказати, що авторка залишає певний елемент інтриги й наприкінці твору – зустрінуться чи ні головні герої – ці двоє мрійників, роз’єднаних часом і життєвими колізіями? Напевно, що так, адже обидва знаходяться у невтомних пошуках власного Я…

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Уляна Депутович (джерело: Львівська газета)

КНИГА Ірен Роздобудько “Він: ранковий прибиральник. Вона: шості двері” об’єднує дві неймовірно цікаві історії з життя двох молодих людей, зовсім незнайомих між собою, різних, “роз’єднаних відстанями, часом і життєвими колізіями”. Але ж водночас таких схожих між собою.

15_2.jpgВін – молодий українець, який волею долі опинився в невеликому середземноморському міс­течку, де монотонно і тихо пли­ло його життя про­тягом тривалого часу. Його минуле було для нього тягарем, який волікся позаду і так часто відгукувався болючим щемом серця. Чу­жа країна стала хлопцеві домом, там у нього є справжні друзі, ... [ Показати всю рецензію ] місця, без яких він не уявляє свого життя і, звичайно, робота прибиральника в готелі, хоча й обтяжлива, проте прибуткова. Його життя спокійне і позбавлене тієї несподіванки, яку він так довго шукає. Та одного дня все життя хлопця перевертається догори дриґом. Він бачить у номері, який прибирає, книжку рідною мовою. Гостя номеру стає суттю його існування, а засобом висловлювати їй свої думки стає та ж книжка, яку вона за час свого перебування в готелі зовсім не читає, і яку він так любив у минулому. Щодня герой нестримно чекає ранку, коли увійде в такий потрібний йому номер, коли відчує запах дівчини, помітить кожну зміну в кімнаті, прочитає підкреслене в книжці послання... Але все це несподівано обривається, коли героїня виїжджає з готелю. Рятує лише номер телефону, залишений на сторінках книжки, номер із рідного міста, в яке хлопець вирішує неодмінно повернутися, по­вернутися заради неї, повернути­ся заради щастя, повернутися на­завжди...

Вона – особлива...Її дитинство було важким і обтяжливим, маленькою її покинула мати, залишивши в домі п’янички-бать­ка, який одружився вдруге, від­давши доньку в суворі й такі ненависні лапи мачухи. Дівчина втра­тила перше кохання, на­дії на яке плекала у своєму молодому серденьку, втратила на­дію зна­йти примирення з цим світом. У неї вже давно не­має мрій, її переслідують привиди минулого. Проте життя героїні має сенс, адже вона знає ви­хід в іншу ре­а­ль­ність. І кожного ра­зу, коли стає надто боляче і страшно, пот­рібно тільки провести на стіні тоненький контур, щоб від­крити двері в інший світ, де немає ненависті й у повітрі ви­тає дух злагоди та спокою. Життя “багато разів намагалося зламати двері”, проте дівчина боролася за них, як могла, адже це єдиний порятунок від розпачу, єдиний спосіб подолати те, що здолати неможливо, угамувати нестримне серце...

“Серце. Чому воно таке важке й гос­тре? Воно безладно розгойдується на тонкій ниточці й поступово пробиває груди...”

[ Згорнути рецензію ]