|
Робер Мюшамбле. Оргазм і Захід: історія задоволення від XVI століття до наших днів : монографія
Робер Мюшамбле
— Темпора,
2011.
— 444 с.
— м.Київ. — Наклад 1500 шт.
Тверда обкладинка.
Жанр:
— Монографії, підручники
— Сучасні переклади
— Філософська антропологія
Анотація:
Табу, комплекси провини, нарцисизм, суворі догми соціуму (в різні періоди) та релігії. І, попри все, одвічне прагнення індивіда до насолоди — смакової, тілесної, духовної; історичні, соціальні, політичні, філософські, статистичні й просто людські аспекти феномену задоволення зібрано й розкрито в цьому блискучому дослідженні. Текст проілюстровано прикладами з історії мистецтва та статистичними даними з раніше не опублікованих джерел.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Рік задоволення
Телемське абатство існує. Як і Рабле, я б залюбки пірнув у тамтешнє життя, де можна спілкуватися з обраними та займатися чим завгодно, де діє всього одне правило – постійно жити саме там. В Institute for Advanced Study в Прінстоні я віднайшов душевний спокій, дружнє тепло, витончений смак ментальних утіх. А іноді навіть смак тілесної насолоди – коли в ресторані у соус не клали забагато часнику, чи коли я не надто відверто виявляв схильність до екстазів штучного раю. Зрозуміти силу особистого самоконтролю під тиском соціальних обов’язків можуть не всі – це доступно тільки після ... [ Показати весь уривок ]
того, як люди з келихами води в руках витріщать свої тридцять дев’ять пар очей на ваш келих вина. В таких ситуаціях непогано виглядати, як всі – це принесе якщо не радість, то бодай полегшення.
В раю для науковців величезні бібліотеки відкриті і вдень, і вночі, і в неділю – тут робота перетворюється на етику, мистецтво життя, ознаку вищого призначення спадкоємців духу протестантства. Зустріч із цим всесвітом бентежить європейського гедоніста та збільшує його працездатність. Дивно відчувати посилення смаку простих задоволень, коли всі інші недоступні. Саме ця нестача навчила мене правдиво цінувати смак шампанського, фуа-ґра (3), смердючого сиру. Аналогічно я краще зрозумів, що «старенька Європа» дуже відрізняється від цієї країни, яка виросла на її текстах – тут досі тримаються за бачення життя крізь призму мужності та змагання, тут набагато менше значення має задоволення тут-і-тепер. У цих двох культур очевидно дуже відрізняються способи отримання задоволення – ми це побачимо у висновках. Поза сумнівом, саме довге занурення в Америку дозволило краще усвідомити стан речей. Я пам’ятаю зауваження одного філософа після моєї доповіді перед кураторами про дослідження теми тілесних радостей. Наступного дня за столом він лукаво сказав: «Я тут уже тридцять років. Але вперше чую слово «fuck» на людях».
Я з ностальгією згадую прожиті в Інституті дні. Я щодня зустрічав колег і друзів дорогою до свого кабінету, проходив повз Fuld Hall, де тинялася тінь Альберта Ейнштейна. Я часто і довго з ними сперечався, спостерігаючи, як б’ються білки, літають птахи, навесні врізнобіч розбігаються маленькі кролики, в травні з дерев падають cicadas, комахи, що вилазять із землі раз на 17 років для того, щоб розмножитись і померти в липні. Мені траплялося розмірковувати, чи відчувають комахи задоволення, зокрема сексуальне задоволення. Але про це з американськими колегами я не говорив – боявся, що здамся надто типовим французом, який надміру цікавиться потаємною темою альковних секретів… [ Згорнути уривок ]
|
