|
Пацики : конкретний роман
Анатолій Дністровий
— Піраміда,
2011.
— 244 с.
— (Серія: Приватна колекція).
— м.Львів. — Наклад 2000 шт.
Перевидання. Тверда обкладинка.
ISBN: 9789664412312
ББК: 84 (4Укр) Д 54
Жанр:
— Молодіжне
— Маргінальне
— Автобіографічне
Анотація:
"Пацики" - центральний роман молодіжної трилогії письменника ("Місто уповільненої дії", 2003; "Патетичний блуд", 2005). Його дія відбувається в депресивних спальних районах Тернополя останніх років СРСР, в середовищі проблемних тінейджерів із неблагополучних сімей.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Анатолій Дністровий. Фрагмент роману «Пацики»
Мовчки курю й думаю про нашу війну зі Старим Парком*. Зараз не ті пішли війни: мляві, нудні, про них забуваєш наступного ж дня. А колись, колись було все не так. Остання війна наприкінці вісімдесятих між Східним і Новим Світом: сторони виставили по двісті бійців. У Комсомольський парк різними вулицями рухалися величезні колони по п’ятдесят-сімдесят чоловік віком від тринадцяти до тридцяти років. З Нового Світу йшли – Хвалибога, старший і молодший Горохи, Радик Чорний (мій колишній сусід, ще коли ми жили на Березовій), Ткачук, Кактус, Погорілий, Ігор ... [ Показати весь уривок ]
Ліник, а за ними Орест Крупіта, Петлюра, Новіков, Коля Пиріжок, Кєша Марадона, який класно грає у футбол, Штепа, Рудя, Петруха Допобачення, якого наступного дня мєнти їбошили молотком по п’ятках і він не витримав – багатьох здав із Нового Світу, Кудряшов, Граф, а за ними Григорів, Діма Планка, Льоха Адідас, Кульчик, Дмитрашко й багато інших – усіх, ясний перець, не згадаєш. Зі Східного були – Адвокат, покійний Чернець, Затонський, старший і молодший Біби, Лисий, Денека, а за ними – Вася Чілі, Ява, Боря Депутат, Гуня, бригада Кашкета – Толя Кашкет, Стаднік та інші пацани, а за ними Бабай, Кіт, Мартік, Пупсік, Єфремов, якого сокирами зарубали чотири місяці тому в кутківецькому лісі, Курас, Шева. З Ковпачка – підтягнулися старший і молодший Пінґвіни, Покуйовий, Андрусишин, Кавалок, якого недавно посадили (по-п’яній він лупонув на бульварі імені 50-річчя СРСР продуктовий магазин, а потім на вулиці Лесі Українки магазин „Меблі”, де заснув із пляшкою пива на дивані; так його й пов’язали). З Глибокої – прийшли близнюки Будзуляки, Черчіль, усіх не згадаєш. А з Баму, який вписався за Східний, – прийшли старший і молодший Машталіри, Мавпа, Франьо, Ріпчик, Кнопка, старший і молодший Мухи, Підпригора, Остапенко, Малін, а за ними старший, два середні й два молодші Остяки, Пєкарь, Столяр, Іван Кидало, Смага, Боднар, Яцик, а за ними Руля Каліка, Зварич, Орлов, хто ще? Скочиляс, Іванов, Станкевич, усіх не згадаєш, навіть були деякі шмаркачі мого віку, й ми їм потім заздрили.
На Східному, біля ресторану „Росія”, в якому колись пацани відпиздили вискочку Валєрія Леонтьєва, Адвокат із натовпом перевернув міліцейський „бобік”, який намагався розігнати народ; народу, ясний перець, така муля не сподобалася, й народ рвонув до місцевого опорного пункту, де відпиздив чергову частину, позривав із вікон ґрати, побив скло, пообписував усередині стіни, обісцяв кабінети дільничних, фараонам пообривав погони, а Вася Чілі плюнув у пику начальнику чергової частини (його на другий день взяли). Потім приїхало кілька взводів у касках і з великими металевими щитками, а за ними купа „бобіків” із миґалками, а за ними пожежні машини, котрі лупили в народ могутнім струмом води – з тридцяти метрів збиває з ніг; і народ почав відступати, поволі розсіюватися, оскільки найближчі квартали вже були оточені міліцією та внутрішніми військами, які все прибували та прибували; а потім почалися облави одразу в кількох масивах – на Східному, Бамі, Новому Світі, Глибокій, у Старому Парку. Фараони шастали вулицями, провулками, перетрусили кожне подвір’я, дурнуватими запитаннями докучали дворовим компаніям, а потім у фараонів з’явилися списки з довгою чередою прізвищ і поганял тих, хто брав участь у тому вечорі, й почався новий шмон, нова хвиля арештів. Багатьох тоді посадили. Того ж незабутнього вечора, пригадую, до мене прибіг малий Машталір, у мене тоді зависали Риня й Коновал, я сказав Боді – ти був з нами, моя мати це підтвердила, а вітчим посміхнувся й змусив нас грати з ним у шахи, а через півгодини припхався наш дільничний капітан із двома чи то єфрейторами, чи то сержантами, й почав ставити свої підступні, двозначні запитаннячка, і вітчим сказав йому, не блатуй, начальник, чьо під малих мутиш, і капітан запитав у вітчима, чи той сидів, і вітчим назвав статті, за якими сидів, а потім сказав, що цілий вечір малі (показав на нас) були тут і грали з ним по черзі в шахи; як виявилося, в тих блядських списках був малий Машталір, і навіть я з Риньою, хоча нас у тій катавасії й близько, на жаль, не було, про війну ми ще нічого тоді не знали; значно пізніше пацани казали, що фараони ловили всіляких гнид, які з переляку видавали всіх, про кого бодай трішки чули. [ Згорнути уривок ]
|
