Reader.

Я радий, що Вас, пане Летючий, зачепив мій відгук і Ви настільки перейняти підтримкою авторки і грантодавця, що навіть не помітили моїх перших слів про Богів, яких я насправді поважаю. Щодо Гільгамеша, то про нього продавчині у супермаркеті знати необов'язково. Добре що епос про Гільгамеша чи "Про того, що все бачить" блискуче переклала Леся Українка і про ньогознають, хто мають про нього знати. І я ще раз наголошую, що для мене цей роман неприйнятний, бо руйнує сутність Бога, божественного. Це моя позиція. Попробую пояснити, не бажаючи потривожити Вашу озлість іще раз. Коли Богові чи Богам - творцям світу, втіленню найвищої ідеї буття приставляють низьке, цінність високого зменшується. Боги, таким чином, вмирають іще раз. Такий, бачте, закон метафорики: літота нищить гіперболу, художнє применшення високого руйнує у цьому романі божественне. Щоправда, смішно про таке казати тому, хто захищає чи виступає від імені грантодавця.
Щодо фабули роману, який, на жаль, я прочитав, бо маю бути в курсі усіх літературних подій за своїм фахом літературознавця (не **********а, завважте), то вона практично відсутня. Сила-силенна незакінчених сюжетних ліній, хаотичне плетиво подій, що не є причинно-наслідково пов'язаними. Характери і не прописані до кінця і часто просто виникають звідкілясь чи нізвідки, тому що так хочеться авторці. Інтрига ж просто переплутала сама себе. Якийсь лікар, що вилікував Юлю. Хто це? Софія - вмерло-породільна. Бомж Енкі, у якого чисті носовички, їде у потязі, хоч щойно длубався у смітнику. Купа пива з присмаком фізіології злягання. Неочікувані реакції Олега на зраду Марини. Описи бруду і нечистот. Одне слово - зрозуміти цю клоаку фантазії сучасного смітника найкраще може той, хто разом із шановною авторкою допомагав творити чи просовувати цей проект. Я переконаний, що Ви, пане Летючий, саме таким і є.
Читається ж легко, тому що, насправді, у всьому цьому немає ніякого духовного змісту. Така література не випростовує духовно, а зашлаковує інформаційно.
Начитано аудіокнигу В.Шандро з купою дикційних дефектів без логічних акцентів, без уявляення про словесну дію і дію наскрізну. Та й зрештою, як ту дію наскрізну можна уявити і виокремити, якщо її у романі немає. А все в "Семи воротах" підкорено "стьобніій" формі благенько оформленої електронної книжки в pdf.
Якщо Вам подобається, то їжте і пийте цей роман з пивом, яке насправді таки було у древнім Сумері. Це єдиний беззаперечний факт. Якщо Ви не з їхнього кормака і не отримуєте за це якихось зисків. Не Ваше це діло, ображений Голандцю. Чи Вас це найбільше болить, що зачепили Ваших роботодавців? Відгуки на книжку

Еклектично, утерто, вульгарно і низько про Богів не пишуть. Про Богів підбирають найвищі слова. Як на мене, вміла підробка під смаки натовпу сучасних споживачів. "Сім воріт" - роман на додачу до пива. Ніякого ноу-хау у структурі електронного роману немає. Банальне і беззмістовне копіювання чужої, вже давно вигаданої, форми. Дивно, чому так тішиться фонд Ахметова, що стягнули 3-и тисячі разів цей роман з нету. А що ще можна такого стягнути сучасного й українського в інтернеті та ще й безкоштовно? Видавництва свої книжки не виставляють, а автори викладають те, що вже було і добре всім відоме, або те, що не шкода. Просто у книги "СІМ ВОРІТ" була масована "розкрутка" у ЗМІ. Звідси і успіх. Як казав колись Березовський: "Дайте мені мавпу і за допомогою ЗМІ я зроблю її президентом Росії!" І найгірше - "Сім воріт" - чергова підміна справжньої літератури. І це, власне, не література, а інформаційно-технологічний проект забивання мізків локшиною передовсім сучасній молоді. Відгуки на книжку