Пульсує Думка, живе Образ....

 
Пульсує Думка, живе Образ...
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби
- дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

24.03.2012

Рецензія на книжку:
А.Спірідончева. Весна-поетеса : поетична збірка

«Прибула непомітно весна в наше місто.
Зустрічали її магістралі у бруді,
Будівництва – пучками сталевого пруття,
А дерева примірили з бруньок намисто».


З творчістю Антоніни Спірідончевої я знайома вже кілька років - завдяки її публікаціям у мережі Інтернет. І от настала черга з віртуального стану переходити у реальний. За цей час творчого зростання голос поетеси став твердішим, більш упевненим. Так має бути. Спілкування з читачами, нехай і заочне, завжди спонукає до нових пошуків – вдалої рими, слова, образу. А тепер нехай побачить світ збірка віршів – і відбудеться побачення наяву…

Поезії Антоніни – двомовні. Іде сповідь серця одразу і українською, і російською. Вбачаю у цьому, висловлюючись по-сучасному, лише позитив. Бо не може одна мова заважати іншій. То – як два крила у птаха. Знаю, про що кажу, бо й сама віршую у такий самий спосіб. Справжнього поета (і справжнього читача) такий підхід тільки збагачує у розумінні пізнання світу й себе. «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина», - твердять класики. Отже, про самі вірші…

Вони напрочуд легкі, прозорі, мелодійні. В них пульсує Думка, живе Образ. Дуже часто природа стає одухотвореною саме завдяки цим поезіям:


«В твоїх очах іскряться очі зір
І небо чистими сльозами плаче.
В них стелиться туман холодних гір
І б’є щосили джерело гаряче».


«Загулявшей весне надоело искать приключений,
Надоело, расслабившись, нежиться в мягкой траве.
Так устала она от весенне-гламурных течений,
А возлюбленный ветер, забывшись, гулял в синеве…»


Недаремно Антоніна так назвала свою поетичну збірку – «Весна-поетеса». Відчувається, що лірична героїня поетеси ототожнює себе з цією порою року, надихається чудовими весняними краєвидами, дослухаючись до власного серця. А воно завжди правду знає. Завжди. Варто лише прислухатися:


«Бувай, лети у своє небо.
Мене чекає власна доля,
Мені птахів, як ти, не треба,
Бо небо – інша є неволя.


Чітка моральна позиція, здатність розрізнити «чорне» й «біле» – ще одна приваблива риса поезії Антоніни Спірідончевої. У наш час подвійних стандартів, невизначеності у стосунках чоловіка і жінки, шаленої руйнації кордонів дозволеного і недозволеного, ці рядки – мов ковток чистого повітря. Нехай читають цю книжку молоді та юні, нехай знаходять свої «перлинки» Краси, Порядності, Честі й Розуму:


«Під яким живемо маринадом?
Консерванти «щоденно-буденне»
Трохи змінюють смак. А ми раді
І у щасті сімейному певні».


«Ты видел где-нибудь влюбленные снега?
А слышал, чтобы дождь стучал о чувствах,
Чтоб о любви стонали холода
И песни пели отпечатки грусти?»


І от я повертаюся знов і знов до коротеньких віршів, смакую їх – мов коштовний напій, і не можу не радіти новому Талантові. Серед життєвих штормів, серед сірості й метушні розквітла тендітна квіточка – поетичний дар Антоніни.


Ця непорушна віра у добро і є секретом, внутрішнім стрижнем Антоніниних віршів:


«Жизнь прекрасна в свои пять утра,
Когда летнее солнце проснулось,
Разлилось на вес мир, улыбнулось,
Засияло лучами добра».


І поетеса живе саме так, ані на крок не відступаючи від власного життєвого кредо:


«Не боятися пити до дна,
Та й із часом кохання не меркне.
Добрі творить Всевишній дива:
Поки п’єш, чаша та невичерпна».


Наостанок хотілося б побажати авторці нової поетичної збірки подальших творчих злетів. Майбутніх прозрінь. Радісних відкриттів. Щасти тобі, Антоніно, у наш нелегкий час загальної зневіри й збайдужіння. Ти прийшла у цей світ, аби змінити його, бодай найменшу частку, на краще. Вірою у Добро він буде врятований!


«Там солнце сандали обуло,
Гуляет. А в спящей квартире
Проснувшийся мир слышен гулом
Разбуженных автомобилей».


«А можливо, роки – то є хмари, що небо відкрили?
Враз повинна звільнитись прозора небесная синь.
А ти - сонцем осяяний птах, що, розправивши крила,
Так натхненно кружляєш у небі нової весни».



Вікторія Івченко (поезія і публіцистика, м.Київ).

Вікторія Івченко

(Джерело: Сайт громадянської журналістики "ХайВей")

Реклама
Rambler's Top100