|
15.05.2012
Рецензія на книжку:
Маріуш Щиґел. Ґоттленд
(Переклад:
Матіяш Богдана)
Маріуш Щигел "Ґоттленд" (видавництво "Грані-Т").
"Ґоттленд" - це назва музею Карела Ґотта. Це відомий чеський співак радянських часів. Його популярність чимось може нагадати безсмертних Йосипа Кобзона чи Льва Лещенка. Власне, аналогом "Ґоттленд" в пострадянських реаліях міг би стати який-небудь "Кобзон-ленд".
Маріуш Щиґел - відомий польський репортер. Він - автор численних репортажів і розслідувань про життя комуністичної та посткомуністичної Чехії. В статтях Щиґела годі шукати викривальної статистики злочинів режиму. Замість них - факти життя великих і маленьких чехів.
До книжки "Ґоттленд" увійшло18 розслідувань Маріуша Щиґела. На сторінках книжки промайнуть постаті пересічних громадян, видатних учених, акторів, співаків, політиків, промисловців і письменників. Все це - на тлі подій Другої світової війни, встановлення комуністичного режиму, Празької весни, повернення мало чи не сталінських порядків і Оксамитової революції 1989 року.
З одного боку - кар'єри, сім'ї та мовчазна згода зі злочинами влади. З іншого - Хартія 1977 року, поламані долі, дисидентський рух, самоспалення студентів. Але чомусь жоден із героїв репортажів Щиґела не здається безневинною жертвою. Так само жоден із них не схожий на холоднокровного ката-зрадника. Цікавий парадокс.
Маріуш Щиґел досягнув цього ефекту геніально просто. Рецепт: копітка робота в архівах і потужний корпус інтерв'ю. В статтях Щиґела немає безтілесного «режиму» чи безособової "влади". Накази віддавали цілком конкретні люди, виконували ці накази не менш конкретні особистості.
"Ґоттленд" - гарний привід позаздрити сусідам із колишнього соціалістичного табору. Лиш уявіть собі - розсекречені архіви, де будь-який журналіст може зробити запит.
І не просто запит, а запит результативний. Тобто кожен журналіст може отримати течку архівних матеріалів на ту чи іншу тему. Наприклад, вичерпне досьє про будівництво та вибух пам'ятника Сталіну в Празі. Чи повну документацію справи якого-небудь репресованого митця. Чи що завгодно інше.
Можете уявити таку ситуацію в Україні? Якщо ні, то про це можна бодай помріяти вкупі з українськими журналістами.
"Ґоттленд" - чудовий зразок стилю. Завдяки живому перекладу Богдани Матіяш статті Щиґела читаються на одному подиху. Цим текстам можна сміливо присвятити цілий вечір.
Це як хороший серіал - зупинитися неможливо. А після останньої серії можна сісти та помріяти про те, що коли-небудь будь-хто зможе дізнатися всю правду про СРСР в Україні.
Книжка сподобається журналістам, історикам і всім тим, хто воліє думати про історію, а не плакати про неї.
Ірина Славінська
(Джерело:
Українська правда)
|
