Книжки січня: втеча від реальності.

 
Книжки січня: втеча від реальності
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам
не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

15.05.2012

Рецензія на книжку:
Маріуш Щиґел. Ґоттленд
(Переклад: Матіяш Богдана)

Маріуш Щигел "Ґоттленд" (видавництво "Грані-Т").

"Ґоттленд" - це назва музею Карела Ґотта. Це відомий чеський співак радянських часів. Його популярність чимось може нагадати безсмертних Йосипа Кобзона чи Льва Лещенка. Власне, аналогом "Ґоттленд" в пострадянських реаліях міг би стати який-небудь "Кобзон-ленд".

Маріуш Щиґел - відомий польський репортер. Він - автор численних репортажів і розслідувань про життя комуністичної та посткомуністичної Чехії. В статтях Щиґела годі шукати викривальної статистики злочинів режиму. Замість них - факти життя великих і маленьких чехів.

До книжки "Ґоттленд" увійшло18 розслідувань Маріуша Щиґела. На сторінках книжки промайнуть постаті пересічних громадян, видатних учених, акторів, співаків, політиків, промисловців і письменників. Все це - на тлі подій Другої світової війни, встановлення комуністичного режиму, Празької весни, повернення мало чи не сталінських порядків і Оксамитової революції 1989 року.

З одного боку - кар'єри, сім'ї та мовчазна згода зі злочинами влади. З іншого - Хартія 1977 року, поламані долі, дисидентський рух, самоспалення студентів. Але чомусь жоден із героїв репортажів Щиґела не здається безневинною жертвою. Так само жоден із них не схожий на холоднокровного ката-зрадника. Цікавий парадокс.

Маріуш Щиґел досягнув цього ефекту геніально просто. Рецепт: копітка робота в архівах і потужний корпус інтерв'ю. В статтях Щиґела немає безтілесного «режиму» чи безособової "влади". Накази віддавали цілком конкретні люди, виконували ці накази не менш конкретні особистості.

"Ґоттленд" - гарний привід позаздрити сусідам із колишнього соціалістичного табору. Лиш уявіть собі - розсекречені архіви, де будь-який журналіст може зробити запит.

І не просто запит, а запит результативний. Тобто кожен журналіст може отримати течку архівних матеріалів на ту чи іншу тему. Наприклад, вичерпне досьє про будівництво та вибух пам'ятника Сталіну в Празі. Чи повну документацію справи якого-небудь репресованого митця. Чи що завгодно інше.

Можете уявити таку ситуацію в Україні? Якщо ні, то про це можна бодай помріяти вкупі з українськими журналістами.

"Ґоттленд" - чудовий зразок стилю. Завдяки живому перекладу Богдани Матіяш статті Щиґела читаються на одному подиху. Цим текстам можна сміливо присвятити цілий вечір.

Це як хороший серіал - зупинитися неможливо. А після останньої серії можна сісти та помріяти про те, що коли-небудь будь-хто зможе дізнатися всю правду про СРСР в Україні.

Книжка сподобається журналістам, історикам і всім тим, хто воліє думати про історію, а не плакати про неї.

Ірина Славінська

(Джерело: Українська правда)

Реклама
Rambler's Top100