|
|
07.03.2015
Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.
11.03.2013
Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.
15.01.2013
Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».
|
Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua
Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
|
|
|
27.05.2012
Рецензія на книжку:
Вдовиченко Галина. Бора : роман
(уривок з огляду)
Суперпропозиція для шанувальниць love stories – «Бора» Галини Вдовиченко (один із п’яти фіналістів премії «Книга року ВВС–2011»). Позаяк коханню кожен вік підвладний, а мріям про нього – тим паче, «Бора» – однаковою мірою приваблива казка для дівчаток і дорослих тітоньок. Книжку спокійно можна використовувати з бібліотерапевтичною метою для різновікових груп пацієнток. Це – роман про жіноче щастя, в якому начисто відсутні антагоністи (ну не вважати ж ними трьох бандюків, які на кількох сторінках намагаються залякати героїню, а потім кидаються навтьоки від увімкненої бензопилки?), конфлікти вичерпано і проблеми вирішено.
Безконфліктність, утім, не стає на заваді розгортанню подій: рушійною силою сюжету є таємниця. Загадковий благодійник дарує звичайній редакторці звичайного видавництва розкішний будинок, що стає «Ноєвим ковчегом» (метафора не моя – © Г. Вдовиченко) для кількох незнайомих людей. До будинку прибивається мужній красень Гордій (дереворіз-кривоніс, колишній харизматичний рок-музикант гурту «Бубуйки», успішний PR-менеджер і алкоголік-епілептик на додачу), який вносить сум’яття в душі трьох мешканок дому, але серце якого, певна річ, належить лише одній. За законом архаїчного мотиву впізнавання нареченого, головна героїня врешті-решт з’ясовує, що благодійник і дереворіз – одна особа. І хоча фінал романсу відкритий: Він утікає від Неї зі Львова на велосипеді на острів Бора-Бора, проте гостро відчувається невідворотність happy end-у, хай навіть поза текстом, обмеженим палітурками. Бо ж коли навіть собаці Альмі (див. останні рядки книжки) зрозуміло, що закохані обов’язково зустрінуться, то що вже казати про читача. Everything is illuminated.
Коли «вживатимете» цей роман, можливо, у вас виникне відчуття, що письменниця сумнівається у ваших розумових здібностях, — наприклад, коли пояснює і без того прозорі імена-налички: Гордій – бо зав’язує Гордієві вузли, Бора – бо борець «по життю». Не переймайтеся! Насправді авторка чудово знається на маслітній кухні. Не дивуйтеся також, що текст щедро приправлено безсумнівними істинами з галузі популярної психології, як-от: «неможливість збігів у симпатії до чоловіків – основа жіночої дружби». Певним інтелектуальним викликом, який, проте, легко долається ресурсами Вікіпедії, є історія про художника-примітивіста Никифора Дровняка: читач, вочевидь, замислиться, що в цій розповіді – історична правда, а що — художня вигадка. Однак зайвий раз напружуватися не варто. Купуючи цей поліграфічний шедевр, просто пам’ятайте: на вас чекає приємне читання, розслабтесь, авторка зробить усе за вас, отримуйте задоволення (про насолоду змовчу).
Джерело: <a href="http://litakcent.com/2012/04/24/maslitne-asorti/#comments">ЛітАкцент</a> Наталя Котенко
(Джерело:
Літакцент)
|
|
|
