На Українє.

 
На Українє
Книжки за жанрами

Всі книжки (1569)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

17.06.2012

Рецензія на книжку:
Гераскіна (Саніна) Аня. Його звуть Міша... або Зорі в макаронах : оповідання

– Галь, почом у нас сьодні це морожене? – гукає до колеги продавщиця.

Купую морозиво в магазині біля залізничної станції селища Клавдієве неподалік столиці.

– Яке, то? Арбузне? – зазирає та до папірця з цінами. – Два пятдесять.

Простягаю 5 гривень, автоматично переходжу на їхню мову:

– Копійки давать чи не тра?

Переконалася, що суржик – окрема мова, коли працювала на місцевій фабриці ялинкових іграшок. Моя й українська, і російська відрізнялися від мови решти робітниць. Це не просто мішанка з українських слів, бо "зара", "ходьом", "їсиш" нема в жодній із них. Довелося вивчити, щоб приймали за свою.

Дуже подібною мовою говорить Міша, герой книжки Ані Гераскіної "Його звуть Міша… або Зорі в макаронах".

"В автобусі мене укачує. Я бовтаю ногами, їм карамельку і тошню в кульочок. Помітив, якщо їсиш малінову канфєту, то в кульочку все червоне. А апельсинову – оранжеве. Красота!" Міша живе в селі, "по вулиці Леніна". Ганяє на вєліку, чудується з великої волохатої гусениці, в якої "на попі крапочка", викликає "матюкливого гноміка". Йому це все так подобається, що дорослішати він не хоче.

Я розумію Мішу. Бо його розваги дуже нагадують наші з подругами. Варили в бляшанці зловлених у болоті равликів. Влаштовували жабам дитсадок. Усе в цій книжці здається мені природним. І обкладинка брудно-блакитного кольору, із намальованими плямами – ніби вже замацана. І мова.

А перекладач Олекса Негребецький протилежної думки: "От людина бере­ться писати, як вона вважає, "живою мовою", а сама справжньої живої мови не знає і не відчуває. Неможливо, щоб людина, яка так говорить, вживала слова "обов'язково" та "майбутнього". Глухість до мови сучасних писькунів утомлює".

Та після прийняття закону Ківалова – Колесніченка таких тонкощів уже ніхто не розрізнятиме. Важливіше буде, яку ж мову вважати регіональною на Харківщині, звідки родом Гераскіна. Бо якою, наприклад, написано: "Міша, я зламала вєлік. Отвези мене додому. На твоїй шикарній "Українє".
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/olena-shargovska/_na-ukrajine/440663">Gazeta.ua</a>

Олена Шарговська

(Джерело: Країна)

Реклама
Rambler's Top100