«Наївна» книжка в дорогу.

 
«Наївна» книжка в дорогу
Книжки за жанрами

Всі книжки (1552)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

06.07.2012

Рецензія на книжку:
Гераскіна (Саніна) Аня. Його звуть Міша... або Зорі в макаронах : оповідання

У проекті «Електрокнига» Антона Санченка одночасно в паперовому й електронному варіантах з’явилася прозова книжка Ані Гераскіної «Його звуть Міша... або Зорі в макаронах». Аня Гераскіна народилася 1984 року в Харкові, зараз мешкає в Києві. Цікаво, що дотепер вона публікувала свої твори переважно російською мовою; перехід саме в прозі з російської на українську — явище не дуже часте, а тому варте уваги і, хоч би як це по-бюрократичному звучало, — підтримки. Тим паче, йдеться про талановиту авторку. «Його звуть Міша...» — це епізоди з життя маленького хлопчика, його радості й прикрощі, ігри та серйозні думки. Оскільки текст написано від імені самого Міші, то цілком органічною тут виглядає манера, так би мовити, мудрої наївності. Безпосередньо й елегантно такий умовно наївний персонаж показує і називає речі своїми іменами. Наприклад, абсурд суспільних відносин, брак адекватної комунікації в родинах, бідність, жорстокість. Але все — без жалюгідного моралізаторства, натомість забавно, навіть оптимістично: аякже, й у такому недосконалому світі можна жити, це беззаперечно довів сам Міша, котрий посеред усього цього знає, як себе зайняти і зробити щасливим. Або, можливо, поки що знає... Кожна частина книжки являє собою кумедний сюжетик. З орнаментальних елементів, окрім згаданої манери викладу, ще можна назвати багато малюнків а-ля підліткова книжка. А також — суржик як художній прийом. Мішану мову (на вигляд, здається, не зовсім слобожанську) Гераскіна відтворила дуже переконливо і кумедно. Отож, загальне враження від «Мене звуть Міша» — зворушливе і приємне. Книжка для читання з легкою усмішкою, особливо добре здатна розрадити, приміром у довгій та нудній дорозі, розповідає

Олег КОЦАРЕВ.

Олег Коцарев

(Джерело: Газета "День")

Реклама
Rambler's Top100