|
18.09.2012
Рецензія на книжку:
Г.Вдовиченко, Л.Денисенко, Жадан Сергій, Забужко Оксана, Ірванець Олександр, Кідрук Максим, Процюк Степан, Роздобудько Ірен. Двадцять письменників сучасної України: до 20-ї річниці незалежної України : антологія
Ще вчора доводилося перебирати десятки книжок у пошуках забутої колись "новинки" для рецензії.
А вже сьогодні книгарні от-от вибухнуть новими книжками. Знуджені читачі вочевидь не можуть дочекатися пожвавлення після літнього затишшя.
Це помітно бодай з натовпу, який зібрався на презентації антології "Українські письменники про футбол". Або з появи масової міжнародної та всеукраїнської "діаспори" в Чернівцях на початку вересня.
Звісно, більшість видавців традиційно припасла нові книжки до Форуму видавців. Але щось нове все ж таки вже встигло просочитися на полиці книгарень.
20 письменників сучасної України (Фоліо, упорядник Олександр Красовицький)
Поява такої книжки не дивує. Здається, протягом 2011-2012 року подібних антологій з'явиться ще не одна.
Масову увагу до жанру "збірних солянок" свого часу привернули антології "Метаморфози" та "Декамерон" із сакральним числом "десять" всередині.
Але прийшов 2011 рік, двадцята річниця Незалежності та двадцять письменників під обкладинкою.
Олександр Красовицький написав передмову "20 років у пустелі". Це своєрідний натяк на блукання Мойсея. Вселяє оптимізм - лишилося всього ще 20 років пережити :)
Центральним меседжем передмови мені видалися дві тези. Перша доволі очевидна - на ринку цікава українська книга може конкурувати з російською.
Друга теза стосується позиціонування товару. Красовицький називає антологію "чудовим путівником" для неофітів і "представницькою антологією нашої літератури останніх років". Сміливо, правда?
Якщо серйозно, то добірка авторів "путівника" може видатися не такою вже й репрезентативною. Причин тут три.
По-перше - часу замало для відбору "представницького" складу. Минуло лише 20 років незалежної української літератури. І ще достеменно не ясно, хто кому класик.
По-друге - величезна частина текстів антології - це вторинна сировина. Тобто вони вже колись і десь публікувалися.
Можна назвати декілька найбільш промовистих прикладів. Скажімо, "Апокаліпсис" Марії Матіос, фрагмент "Музею покинутих секретів" Оксани Забужко, фрагмент "Звірослова" Тані Малярчук, фрагмент "Форель à la нежность" Андрія Куркова, фрагмент "Сезонного розпродажу блондинок" Наталки Сняданко, старі-нові тексти Олеся Ульяненка та Юрка Покальчука тощо.
По-третє, в добірці авторів таки бракує кількох усім відомих "важковаговиків". Скажімо, Юрія Андруховича, Юрка Іздрика, Тараса Прохаська та ін.
Звісно, тут можна і треба говорити про суб'єктивність упорядника. Вона закономірна та природна.
Така антологія не може бути "путівником", та ще й "представницьким". Як і будь-яка інша антологія сучасної літератури, де все так швидко міняється.
Хоча державні мужі визнали антологію достойною. Її мали надрукувати державним коштом у програмі "Українська книга". Відтак офіційні джерела говорять про 234 тисячі гривень на видання 7500 примірників.
"20 письменників сучасної України" можна погортати бодай аби зрозуміти, яку українську літературу люблять чиновники. Ну а ще її можна подарувати Азарову. Раптом він знайде там собі щось до смаку?
Ірина Славінська
(Джерело:
Українська правда)
|
