|
27.11.2012
Рецензія на книжку:
Т.Литовченко, О.Литовченко. Пустоцвіт : роман
Роман про гетьмана Розумовського, рідного брата морганатичного чоловіка російської імператриці Єлизавети Петрівни, написаний водночас і добре, і погано. За українську мову мені було боляче: не тому, що герой роману не зміг її укріпити й прославити, а тому, що редактори недоопрацювали цей взагалі дуже цікавий роман, написаний двома російськомовними авторами.
Якщо ж від цього абстрагуватися, то історія захоплює. Молодий і сором’язливий Кирилко Розум потрапляє в Петербург, де його брат Олексій зробив кар’єру від співака до улюбленця і, за деякими даними, морганатичного чоловіка імператриці. Після не надто блискучого навчання в Європі юний Кирилко майже одразу стає улюбленцем при дворі й отримує високі державні чини, а там - і історію про благородне походження, чудесним чином віднайдене, а насправді - видурене в його наставника.
Одне за інше, і ось Єлизавета, щедрим рухом в бік рідної землі свого фаворита, обіцяє повернути гетьманство і надає його брату, Кирилу Розумовському, булаву. Далі ми дізнаємося про те, як саме Кирилко – в душі хуторянин, попри блискучу освіту – розпоряджається цим шансом, і про наслідки цього для нього самого і для України. Цікава лінія про те, як майже дружба із майбутньою Катериною Другою переростає в люту ворожнечу. Втім, одна з найбільш барвистих персонажів – матінка обох Розумовських, Наталя Дем’янівна, колишня шинкарка, яка, втім, дуже швидко звикла до нового блискучого становища своїх синів і взялася прилаштовувати кумів, сватів і сиріток на теплі місця. Вже давно відійшли в історію обидві імператриці та обидва Розумовських, а отака Наталя Дем’янівна, здається, й досі процвітає в українському політичному ландшафті.
Світлана Пиркало
(Джерело:
ВВС Україна)
|
