|
31.01.2013
Рецензія на книжку:
Цілик Ірина. Родимки : оповідання та повість
(частково)
Ірина Цілик. Родимки (Електрокнига)
Іра Цілик свого часу написала пару поетичних книжок і роман "Післявчора". Як це часто буває, за першим романом другий не народився. На щастя, замість імітації великої прози Іра Цілик написала збірку оповідань "Родимки". Вінчає збірку однойменна повість – схоже на спробу роману, але, на щастя, це не роман.
"Родимки" - це низка оповідань про життя містян і їхніх родичів. Зрештою, сама метафора родимок на це натякає. Щось таке, що в межах однієї родини успадковується та передається з покоління в покоління незалежно від волі нащадків і предків. Ці позначки можна видалити лазером та всіляко замаскувати. Але чи можна там замаскувати успадковані чи виховані в сім’ї особливості натури?
Оповідання Ірини Цілик зворушливі. Вони нагадують приїзд у бабусин дім після довгої відсутності. Раптом приходять спогади та жалі за колись не сказаними словами. Інша аналогія – художній світ кіноальманаху "Україно, Goodbye". Бо в оповіданнях Ірини Цілик вистачає і соціальних варіацій на тему життя міського умовного "низу".
Повість "Родимки" на перших сторінках мене трохи розчарувала. Вона надто нагадувала звичні історії-про-себе від першої особи. Але згодом оповідь трохи розігналася та стала цікавою. Сцена суму через розлучення перейшла в історію співжиття трьох поколінь жінок в одній невеликій квартирі.
В центрі уваги молода жінка Ліда, молода журналістка-критик, котра розлучається з чоловіком і переїздить жити до мами. В мами вдома живе бабуся, частково паралізована після інсульту – і з дуже непростим характером. А ще в повісті є тінь померлої бабусі-не-бабусі - двоюрідної бабусі Ліди, котра заміняла їй бабусю справжню… бо справжня бабуся завжди була ніби поза родинним життям.
Як на картинах Клімта про три віки жінки, відкривається декілька перспектив. Три різні долі, зумовлені різними часами. Радянське сите багате і майже номенклатурне життя, дикі 1990-ті роки з кризою в гаманцях і в головах, сучасне життя, де емоційні зв’язки видаються "неважливими" на тлі "невідкладних" справ.
Ліда через спілкування зі своїми родичками відкриває нові сторінки сімейних історій. Це та ситуація, в якій живе багато українців. Вона не має чіткого бачення минулого своєї родини. Все, що є – це епізодичні анекдоти та історії життя, з яких можна додумати справжній розвиток подій. Власне Ліда і займається відновленням канви минулого жінок своєї родини… і власного минулого теж.
"Родимки" доступні як електронна книжка, її можна легально скачати. Ця книжка сподобається тим, хто любить читати та вивчати чужі та власні історії з життя.
Ірина Славінська
(Джерело:
Українська правда. Життя)
|
