Читландія. Серфінгуємо в Інтернеті.

22.02.2013

Якщо Вам вкотре доводиться відвойовувати місце біля сімейного комп’ютера, зганяючи звідти любих чад, одного разу може виявитися, що ніякі ваші аргументи не діють.

Кажете доні вчитися, а вона Вам – що саме в чаті вирішує з подругою задачу з геометрії. А син заперечить, що також готує реферат, а не шукає собі якусь гігамегафлешку (хоч паралельно таки шукає, а донька – обговорює з подругою кривоногу конкурентку на шкільному конкурсі краси, прикриваючись задачею).

Словом, хоч бери і купуй ще один комп. Однак, не все втрачено. Влаштуйте своїм малим розумникам невеличкий іспит із серфінгування в інтернетрях ))

Скажімо, чи знають ваші діти, чим відрізняється бот від троля? Чи ваша доця шаріється від компліментів якогось бота, який сипле ними автоматично? А може, син затіяв безконечну суперечку з тролем, якому байдуже, кого зневажати, йому цікавий сам «процес».

А знає ваше чадо, чому спам називають саме таким словом? Вміє його розпізнати в своїй електронній скриньці і позбутися, не перечитуючи все підряд? Вміє зробити свій браузер вільним від реклами? Загалом знає, що таке браузер?

І якщо виявиться, що діти знають все це краще від Вас, то книжку, про яку сьогодні хочу розповісти, доведеться читати насамперед Вам))) Якщо ж ні – "ненавмисне" покладіть її на видноті.

«Як не заблукати в павутині» – назва інтригує, еге ж? Написала книжку Тетяна Щербаченко, а проілюстрував Дмитро Кузьменко.

Авторка лаконічно і дотепно розповідає читачам середнього шкільного віку про історію виникнення Інтернету (а ви, наприклад, знаєте, коли вперше переслали електронного листа?), радить, як правильно і швидко знаходити в пошуковиках потрібну інформацію, і нагадує, що в соцмережах слід поводитись обачно.

Також не зайвими будуть знання про мережеві бібліотеки і спосіб закинути собі потрібну книжку на «читалку», а також про те, в яких форматах збережений бажаний фільм чи музика і як його розкодувати, якщо на вашому програвачі він «не йде».

Авторка книжки легко утримує рівновагу між теоретичною базою, потрібною користувачеві, та її практичним застосуванням. Наприклад, наполегливо відраджує перекладати через автоматичний перекладач текст з англійської, щоб не отримати справжнісіньку абракадабру.

А крім того, вкраплює у текст безліч цікавинок, наприклад про те, яким було перше відео на Youtube і чим зараз є цей ресурс для творчих людей. Адже щохвилини до нього додають понад 30 годин відеозаписів з усього світу!

Особисто мені у книжці дуже сподобалося, що Тетяна Щербаченко вказала розмаїті українські відповідники до термінів, які прийшли з англійської. Дуже потішили верстак і хихочка)))

І що, Ваші діти знову за компом – досить Вам було відволіктись на приготування піци? Не страшно. Цілком імовірно, що вони вже вчаться, як зробити сайт для продажу Вашої біжутерії ручної роботи, бо прочитали про це в книзі. І, як це властиво дітям, відразу захопилися мовою HTML!

Ви ж за? Продасте хендмейд – купите собі нотбук.
Ні? Тільки не зараз? Вам дуже-предуже треба за комп? Вже і негайно?

Ну що ж. Відправте своїх чад на вечір до бабусі. І нехай нарешті налаштують їй Skype ))))