Автори пишуть – і в цьому надія.

13.03.2013

Автори пишуть – і в цьому надія

Приємно здивувала новинка на теренах українського сучасного літературного слова «Скіфія-2012-Зима». Альманахи нині йдуть на спад. Туди ж поступово прямують і паперові часописи України. І таким чином, злидні у головах наших співвітчизників заводяться надто швидко. Адже, попереджали щеазали стародавні лікарі, що застій у крові призводить до хвороби, застій у мізках – до тупості. Книжки слід читати, бо то є тренування розумових здібностей. Чим цікавіший читаний текст, тим яскравішим стає внутрішній світ читача.
В цьому сенсі названий альманах «Скіфія-2012-Зима» – багате літературне джерело. На його 424-х сторінках ( що робить-таки честь сучасному альманаху) представлено твори майже сотні аторів нинішньої України. Хоча сам фоліант не розділено на рубрики, втім і завдяки цьму (можливо, видавничому ходу), читаються тексти у суцільному зв`язку. Так, вірші не стомлюють своєю неупинністю, а, навпаки, причаровують ЛІРИЧНІСТЮ ( Л.Дмитришин, В.Влащик,О.Печора,) своєю ДУМКОЮ (вірші В.Комісарука, Льоськи, В. Таран, Л.Некрасовської), чи КРАСОТОЮ ЗВУЧАННЯ ( Ю. Козя, Є.Шаргородський, Т.Кушнір, М.Гончаренко). Не лишають осторонь громадські рими В. Боровського-Клюєва, А.Вовнянка та історичні екскурси В.Говоруна.

Проза альманаху, дійсно породжена нашим життям, вдало переносить читача у світ наших реалій, що подекуди вмдаються парадоксальнішими за новітні фентезі та хорори (М. Кульбовський, Р.Яковлєв, Ю.Балюк). Утвердженням того, що без минулого немає майбутнього вдало виступають твори Г.Хитенко та М.Москальця.

Однак і лірична новелістика посідає достойнее місце (М.Нізовцов,О. Мамчич, П.Гацанюк, Н.Харакоз, Н. Диб`як, О.Апальков). Є що почитати й дітям – новітні казки Т.Лисиці, Е.Заржицької, М.Мінаєвої.

Есеї Л.Смикалової, А.Остролуцької, Л.Низак, Ю.Кукурєкіна змушують пизамислитися над долею будь-якого письменника, незалежно від рівня його знаності та накладу виданих його книжок.
Філософсько-містичні нариси О.Олгері, А.Луценко, Н.Мазур, О.Чорної, М.Тімохіна, Д.Моцпана) можливо, нині важливіші за сутужні телевізійні шоу подібного спямування.
Слід зазначити, що альманах вдало і рясно ілюстровано художниками-сучасниками. Тож, коли автори вдало пишуть – є надія, що їх читатимуть із цікавістю. Тож бажаю співгромадянам гарного й корисного тренування мізків.