|
16.10.2013
Рецензія на книжку:
О.Апальков, Крим Анатолій, Шендрик Виктор, З.Луценко. "Склянка Часу*Zeitglas", №62, літературно-мистецький журнал : літературно-мистецький журнал
(Переклад:
Хомутина Хельга, Апальков Олександр)
Читаю "Склянку часу" № 62 далі.Еліна Заржицька. "Коли продзвенить дзвінок".
Враження після прочитання таке: це не просто оповідання, а початок детективу. Ось "..в його квартирі пролунав дзвінок" - і все тільки почнеться.
Написано гарно, читається легко.
Ніка Нікалео. "Проклята".
Оповідання надзвичайно чуттєве. Емоції не відпускають так відразу. Після прочитання сиділа й плакала... Пригадуються знайомі з подібною долею.
Героїня пішла заміж за нелюба, виконавши волю батьків, отримала благословення на шлюб, проте... щастя не зазнала - діти від нелюба народжувалися хворі, чоловік пив, знущався; розвелась.
Залишений же коханий Гані вибився в люди, став гарним батьком...
Я читала й була вражена, настільки твір за ідеєю перегукується із моїм коронованим романом "Необдумана Міловиця". Але ця ідея "сторч суперечить" викладеному мною... Бо ж у житті є й таке:всупереч волі батьків закохані сходяться, проте не завжди й вони мають щастя. Ніколи не можна вгадати, якою буде доля людини...
Вклоняюся цьому автору!
Антоніна Остролуцька.
Новела "Дві зупинки". Вдало "зібрано в пучок" події, враження, спостереження, досвід, спогади - фразою "А де моє постійне місце?"
...
"Коли я була студенткою, один молодий викладач дав нам, жовторотим, цінну пораду: коли вже все валиться із рук, треба іти в Музей до картин, спокійно походити, вдумливо подивитися - і прийде спокій і душевно рівновага, і звичайні буденні турботи стануть вже не такими тяжкими, ніби після оновлення, ніби після очищення".
До речі, есе "За лаштунками реальності" Олександра Апалькова - смілива критика, сповнена філософії. Ну... критикувати критику, я гадаю, не варто. Сподобалися такі моменти:
"Дехто обєднуються в різні літературні спілки, осередки, групи, течії... (Курка, що тримається біля півня, завжди найгладша).
"Інколи мені здається, що навіть у прізвищі кожного автора криється перспектива його майбуття... Ну, це вже я, мабуть , перегнув. Пардон!"
" У розпачі автор жбурляє каміння докорів у Тичину, Гончара ... А чому б і ні? Каміння ж кидають тільки у ті дерева, на яких щось уродило..."
Книжник
(Джерело:
ЛітФорум)
|
