|
15.05.2010
Рецензія на книжку:
О.Ульяненко. Там, де Південь : Повість
Шрапнельний імпресіонізм Ульяненка - книжка "Там, де Південь" спухла від моїх сліз, книжка на дорогому шаруватому папері, котрим добре було б малювати акварелі, бо він вмить набрякає, коли на нього потрапляє вода, не пам'ятаю, чи я колись взагалі плакала над книжками, від книжок, від літератури - точно ні, навіть від найкращої літератури я ніколи не плакала, але Ульян - це не література - це життя, яке тебе проживає і від якого ти помираєш, яке пронизує тебе наскрізно, як холодне сонце і запахи вулиць, але ти рідко дозволяєш собі почутися пронизаним, невпинно конаючим, уже вбитим і народженим з невідомою метою для неіснуючого серед людей щастя, ти рідко коли можеш бути без "я" і помічати, що ти просто відбуваєшся... і просто проживати ці спалахи болю і краси, цей безсенсовний вогонь - без пошуків "сенсу", я не знаю, як йому це вдається, Ульяну,але він, здається, єдиний серед відомих мені письменників не шукає цього грьобаного сенсу
Книжку "там, де Південь" мені вчора подарував Завен Баблоян, за що йому вдячна всім серцем - мабуть, тільки заради цього варто було пхатися по такому морозу до Харкова
колись Ульяна читатиме весь світ - не тому, що він модний і "перекладений", - тоді, коли про всіх модних і перекладених давно забудуть
і всі привиди гонзо і бітніків посунуться на своїх полицях, змушені звільнити місце Живому, який не боїться вмирати і не вдає, ніби він вічний, взагалі нічого не вдає
Світлана Поваляєва
(Джерело:
ЖЖ)
|
