ПРОГУЛЯНКА І З ЗАДОВОЛЕННЯМ , І З МОРАЛЛЮ. Огляд. Кілька слів про українську молоду жіночу поезію.

 
ПРОГУЛЯНКА І З ЗАДОВОЛЕННЯМ , І З МОРАЛЛЮ. Огляд. Кілька слів про українську молоду жіночу поезію
Книжки за жанрами

Всі книжки (1529)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

29.01.2014

Рецензія на книжку:
Матіяш Богдана. Твої улюблені пси та інші звірі : вірші

ПРОГУЛЯНКА ДРУГА — ЯК ОБІЙНЯТИ БОГА

Метафоризація мовленого, додаткова насиченість коментарями чи, навпаки, редукція говореного тощо — це все експерименти, які відбуваються на рівні, скажімо, матеріалу поезії — мови. Те, про що йдеться, визначається тим, що сказано. Поетичність мови знаходимо в словесних конструкціях,
побудованих за новими оригінальними формулами. Але це лише один шлях розвитку — модернізація інструментарію.
Натомість у поезії можливий і інакший спосіб еволюції художності. Такий шлях у сучасній жіночій поезії представлений у творчості Богдани Матіяш. У 2005 році Богдана видала першу книжку «Непроявлені знімки» — збірку верлібрової поезії, на якій позначився «дух часу» становлення й
самоідентифікації як держави, так і окремої людини. У цій книзі постає питання спілкування й порозуміння.
Проте сама назва вже наступної збірки «Розмови з Богом» (2007) указує на розширення простору осмислювання. Поступово зацікавленість авторки проявами життя переростає в зацікавлення життям як феноменом: від споглядання — в осмислення, від виявів — до законів організації. Свого піку ці роздуми досягають у третій книжці віршів «Твої улюблені пси та інші звірі» (2011).
«…під деревами дивитимемось на землю й на небо
просто собі мовчатимемо просто будемо прості
як опала хвоя м’які як мох легкі як світло»
Речі перестають бути просто речами. Кожна з них має свою функцію або, якщо поетичніше, мету. Кожна річ може нас чогось навчити: опала хвоя — простоти, мох — м’якості (не фізичної, ясна річ), світло — легкості. Споглядання й розуміння всього довкола дає змогу побачити його повно,
перейти на інший рівень обсервації. Не просто вийти й дивитися в поле, а бачити:
«…як тремтить повітря між землею і небом як воно
гойдається просте й делікатне…»
«…скільки вдячності в кожному русі скільки тепла
і любові в кожному кроці скільки радості
що приходить раптово…»
Біля останньої своєї межі таке розширення простору споглядання неминуче мало б привести до питань світобудови, світоустрою. Так і відбувається. До того ж у творчій свідомості, яка пройшла шлях від дарування напівтиші коханому до слухання космічного гулу, до по-дитячому щирих
розмов із Богом:
«…мені так хочеться плакати
мені так міцно хочеться обійняти тебе і заплакати
і відійти взявши з собою хіба що улюблених
звірів…»
На рівні ж мови твору та його композиції вірші Богдани Матіяш відійшли від рваного ритму верлібру до заспокійливо-медитативних розлогих ритмів білого вірша, який усе менше й менше цікавиться власне формою, а чимдуж прагне поставити Йому якомога більше запитань. А ми ж пам’ятаємо,
що кожне правильно поставлене запитання наближає можливість відповіді на нього.

Ваймар Іцкович

(Джерело: Дніпро, 2012, № 3)

Реклама
Rambler's Top100