|
04.02.2014
Рецензія на книжку:
К.Поліщук, Артем Луценко, Аліна Олексієнко, Саша Гонтар, Ганна Дудник, Юлія Алейнікова, Андрій Карпенко, Інна Колеснік, Яна Драна-Гула, Олена Горобець. Гра в поетів : Антологія кіровоградської поезії
Побачила світ антологія молодіжної кіровоградської поезії «Гра в поетів» (Видавництво «Мавік», 2013). До антології увійшли поезії 10-ох молодих та перспективних поетів із Кіровограда. Упорядником цієї збірки став поет, аспірант кафедри літератури, та організатор культурних акцій Кирило Поліщук (Поль Іщук). Над книжкою працювали студенти-видавці Сергій Цигульський, Артем Луценко. Фото для обкладинки – Вікторії Нетребенко.
Є книжки-старти, є книжки фініші, адже усе з чогось починається, і чимось закінчується. Це теж своєрідна гра – біг із перешкодами. Ця книжка – безперечно старт. Старт для молодих, амбітних, перспективних кіровоградських поетів, які об’єдналися заради однієї цілі – заявити про себе, створивши незалежний культурний продукт – книгу, з якої для читача почнеться знайомство із цими іменами, а для деяких читачів вона стане підтвердженням активності імен раніше відомих.
Стає все важче ідентифікувати себе, як поета. Вплітати власне ім’я у золотий вінок витворений із геніїв слова. Озираєшся на усі ті світила-мірила світової поезії, мружишся на ті червоні гіганти поетичного генія, прикладаєш до їхніх творінь свої жалюгідні спроби – і ступор. Куди діти себе? Як назвати себе? Поет? Віршомаз? Якщо поезія жива, то де вона? Якщо поезія мертва, то де похована?
Насправді, очевидні відповіді завжди на поверхні, їх не треба відшукувати, треба лише дозволити їм відшукати тебе. І ця очевидна відповідь знайшла вас – поезія в усьому. «Професіонали непотрібні, насправді вона скрізь» – говорить відомий польський поет Богдан Задура. І якщо поети не потрібні, то що ми робимо? Відповідь знову ж таки очевидна – граємо.
Граємо щодня у різні ігри – політичні, любовні, соціальні. Міняємо свої ролі, «прокачуємо» свого персонажа, збираємо трофеї, відкриваємо нові гілки здібностей, переходимо на новий рівень.
10 молодих людей, з якими ви познайомитесь у цій книжці, грають ще в одну поширену у нас час гру – гру в поетів. Вони відточують свої вміння, публікують творіння, а тому ростуть, а тому здобувають безцінний досвід. Для когось із них ця гра – протест, для когось просто розвага, для когось – обов’язок. Для декого грати в поета – це єдиний вихід, аби не зіграти у скриню. Без дурні.
10 молодих людей. 10 доль. 10 історій життя. 10 історій кохання. Зовсім різних історій.
Кирило Поліщук
(Джерело:
Українська літературна газета)
|
