Тема окремої рецензії.

 
Тема окремої рецензії
Книжки за жанрами

Всі книжки (1588)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

06.02.2014

Рецензія на книжку:
О.Апальков, Соколова Олена, Карачун Оксана. СКІФІЯ-2013-Осінь : Літературно-мистецький альманах

Альманах розпочинається оповіданням Вікторії Білої «Склянка без дірки», що видається мені символічним, адже річ йдеться про склянку часу (!). Дуже сподобалось! Можливо, трохи наївне, але я люблю такі.
З великим зацікавленням прочитала «Дитя війни» Влада Наслунги. Упевнена, що це автобіографічне оповідання, адже такі подробиці неможливо вигадати. Зробила для себе декілька «відкриттів», наприклад, щодо навчання дітей у німецьких школах. Взагалі, надзвичайно пізнавальний твір. Звернула увагу на рядки: «Усі чекали закінчення війни. В місті з’явилось багато безногих або безруких молодих людей, деякі з них пиячили і билися, інші просили милостиню.
Повернулися євреї, відкрились перукарні, фотоательє, почали працювати магазини і лікарня». Посміхаюсь! Тут все: історія, політика, психологія, менталітет… Гадаю, коментувати не потрібно?..
Сподобалось оповіданнячко Олександри Кудріної «Впусти долю». Читається на одному диханні, без занудства і дидактики всього на двох сторінках розкриває характери героїв, їх прагнення, моральні принципи – цілий пласт життя. Одним словом – СВІЖО!
Дитячі вірші Людмили Уляницької дуже милі. Мені здається, що писати для дітей – неабиякий талант!
Сподобався стиль Валії Киян. Але мені не зовсім зрозуміла ідея твору. Останнє речення могло би бути філософським, але попередня розповідь, як на мене, не підводить читача до висновку і однозначного розуміння. Хоча, можливо, так і задумано?
Цікаве оповідання Світлани Андрієнко «Швачка». Забагато моралізаторства, але я сама так пишу. Мені теж кажуть часом: «Вигадки! В житті так не буває!» Але ж буває! Чи нам хочеться, щоби так було…
Сподобались вірші Володимира Комісарука, цікаво читати, але часом автор не дотримується розміру (н-д: «кохання жагою дощенту п’янкі»), це збиває з ритму, і від того поезія багато втрачає.
«Смачна» мова Віктора Гончарука (до речі, ми земляки – приємно познайомитись!), одне слово «поталалаю» чого варте!
Не можна не помітити прози Болеслава Маляжа. Чесно скажу: цікаво, але часом грубо. То не «мінус», звичайно, адже політична сатира вимагає прямоти (хай завуальованої), і написано «по-чоловічому»! От тільки не все буде зрозумілим наступному поколінню (наприклад, «Великий Сам настрибається по пеньках»)…
Вітаю рішення героїні Оксани Карачун: хай чоловік їде на заробітки. (Посміхаюсь). Нарешті! Сумно було читати, але кожне слово – правда…
Заворожила інтелектуальна поезія Ольги Смольницької, чуттєва лірика Тетяни Череп-Пероганич, Ірини Кулаковської, живописність віршів Ніни Стременної, мудрість Наталі Мазур, Галини Сердюкової, також гарні вірші у Неоніли Диб’як, Галини Майорової, Володимира Шеврона (Молодь рулить!), Віктора Охріменка (особливо сподобався «Іде собі жінка»). Юлія Диба – перспективна дівчинка.
Гарне оповідання Петра Гайворонського «Щеплення від аборту» (вдала назва!). Хепі-енд потішив мою жіночу душу, проте був зайвим…
Раджу прочитати також оповідання Миколи Кульбовського «Не судилося» – життєве, нова «Катерина», от тільки набагато, так би мовити, «соціальніше» і страшніше. А ще Ігоря Старенького і Олександра Апалькова. Перший – ще дуже юний і недосвідчений (але надзвичайно-незвичайний), другий – досвідчений аж занадто (жартую!), с простого походу по гриби зробив порівняльну характеристику двох культур, навіть двох світів. Градусь філософії зашкалює!
Про драматичні твори Валентини Паращич можна говорити годинами, це тема окремої рецензії. Дякую Вам, пані Валентино, за мудрість! Ковтнула одразу всі п’єси! Написано легко, цікаво, і теми піднімаєте актуальні. А що стосується школи – то взагалі мені близьке і рідне. Ходжу тепер, прислухаюсь до скрипу дверей…
Вибачте, будь ласка, кого не згадала. Може, вчитаюся ще, дочитаюсь…
З повагою до шановного товариства
Маргарита Шевернога (до речі, Шеверногої, Шевернозій, Шеверногу, Шеверногою, на Шевернозій))))'

Маргарита Шевернога

(Джерело: Zeitglas.io.ua)

Реклама
Rambler's Top100