|
|
07.03.2015
Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.
11.03.2013
Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.
15.01.2013
Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».
|
Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua
Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу , щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
|
|
|
26.03.2014
Рецензія на книжку:
Івченко Владислав. Найкращий сищик імперії на службі у приватного капіталу : Пригодницько-детективний роман
Роман Івченка тут зовсім не за якоюсь ефемерною квотою на українські тексти – нема такої, а якщо й була б, то "Найкращого сищика" я поміщав би в кожен огляд, без урахування тематики. Бо роман направду чудовий, найкращий український детектив (сищик!) бозна з яких часів.
І важить тут не так стилістична майстерність чи вміння єдино правильно намацувати і закручувати сюжет – автора іноді підводить слух і він затягує оповідь, як те, що можна назвати енергією тексту. Івченко пише з таким запалом і віддачею, якою можуть похвалитись далеко не всі загальновизнані авторитети. Видно, як все це письменник обожнює і любовно обходить колами. І, безсумнівно, це грає на нього.
Іван Карпович Підіпригора – ні, не Фандорін, не Холмс і не Пуаро. У Івченка чудова жанрова пам'ять, але він не той, хто конструює (хоча персонаж на ім’я Гольмц таки з’явиться) , він той, хто оповідає. Оповідає про колишнього філера царської охранки, простолюдина з походження, що пішов на відпочинок, купив хутір, і тут би йому й заспокоїтись, але ж сищик – то не професія, а доля. Тому Іван Карпович як головний таратор і про порнофільми в Одесі 10-их років минулого століття розкаже, і про сектантів-канібалів не змовчить, і про Тунгуський метеорит повідає. А найкраще в цьому те, що цю збірку оповідань (насправді майже роман), другу в серії про Підіпригору, можна читати з будь-якого місця без втрати на цікавості – і це прикметна річ.
Роман Івченка варто пропонувати тим, хто гидує українською класикою: розуміння того, що герої Нечуя і Підіпригора живуть в один час, може добряче струснути свідомість і змусити замислитись. Сильно замислитись.
Акуніну, чий проект вже стільки років бездарно конає, слід уважно придивитись до "Сищика". Самоцінні, хай сто разів філігранні ретро-витребеньки на тлі пульсуючого життя неминуче тьмяніють. Нам же залишається лише тішитись – Іван Карпович, за останніми даними, рушає на Першу світову про що ми маємо шанс дізнатися в наступній книзі.
Євген Стасіневич
(Джерело:
Insider)
|
|
|
