Книжка-сповідь.

 
Книжка-сповідь
Книжки за жанрами

Всі книжки (1588)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

09.09.2014

Рецензія на книжку:
Матіяш Богдана. Братик Біль, Сестричка Радість

«Братик Біль, Сестричка Радість» - книжка, яка комусь може здатися щоденником чи вкрай відвертою сповіддю, комусь нагадати молитовник, на інших нагнати тугу, комусь же вдатись монотонною, а ще когось підштовхнути до власного одкровення. Есе Богдани Матіяш різні, як і враження від них. Але ж як можна оцінити есеїстику? Це ж збірка чужих мрій, вражень, почуттів, емоцій… Це думки, глибокі й поверхневі, і приналежні лише автору, що іноді можуть бути подібними чи вдалими ще комусь. Можна лише супроводити ці думки своїми, і не більше, але не оцінити.

Сама книга градаційна – іноді різка, аж занадто, іноді плавна. Любов, радість, лагідність, біль, краса, страх, холод, зрада, мрії…, - все це перемішалося у збірці, нагадуючи безперервний потік свідомості, подекуди впорядкований чи ні. Тут думка розростається у тисячі знаків. Але водночас все утворює одне велике ціле, таке, без чого не може жоден. Всі ці есе пов’язані між собою, подекуди одне і те ж проскакує у кількох частинах, утворюючи систему перехресних відсилань (що може здатися монотонним).

З «Часто думаю…» - починається чимало уривків книги. Тут думки про надзвичайно серйозне і важливе, а також про щоденне, банальне і геть дрібне; про пережите і те, що лише трапиться; про людей, тварин, рослин, явища, речі; матеріальне і абстрактне… І ось оці думки формуються у кілька постулатів життя, ймовірно, важливих для авторки: любов, віра, пробачення, подяка, довіра. Останнє взагалі характеризує всю книгу. Бо ж як часто ви відриває свою душу близьким, і, тим паче, незнайомцям? А Богдана Матіяш довірилась усім, хто не полінується взяти цю книгу-душу до рук.

Опираючись на назву, мабуть таки Сестричка Радість Старша, її тут більше, набагато більше, ніж Братика Болю. Впадає у вічі й те, що книга наповнена Богом. Навіть не стільки ним, скільки вірою в нього та подякою за все, що маємо і матимемо. Багато і роздумів про смерть, людей, що їх вже не стало і те, як не стане когось (чи радше про те, що буде з іншими, коли їх не стане).

А ще цікавою є сама мова текстів: якась така чесна, розмовна, колоритна і щира, не заморочена безліччю правил та законів сучасної української літератури, що явно б зіпсувало всю експресію. Те живе письмо створює враження реальної розмови, а не читання.

Наприкінці, в останньому есе «Лексикон», авторка перелічує речі, які роблять її щасливою: Пісок – небо – вітер – вода – гори – звірі – птахи – радість – усміхи – ангели – жолуді на землі… Гадаю, що книга «Братик Біль, Сестричка Радість» може зайняти у цьому переліку своє заслужене місце.

Наталія Білецька

(Джерело: Сайт Видавництва Старого Лева)

Реклама
Rambler's Top100