Із життя-буття київських чарів.

09.10.2014

Коли я в дитинстві читала різні казочки, завжди найсолодшими місцями здавалися перші й останні фрази: «Були собі дід та баба, і була в них…» і «Так і живуть вони до сьогодні». Ці фрагменти закінчуються швидко, як цукерки, бо після перших «були собі» відразу щось трапляється, щось, що порушує той солодкий стан, коли вони «були собі». Головний герой намагається виправити це щось, що сталося, а закінчується все весіллям, де «і криві, й сліпі гуляли, танцювали». Тільки життя налагоджується – все, кінець. А що відбувається після весілля? Що роблять дід із бабою, коли все стає на свої місця?

«Вечірні крамниці вулиці Волоської» – зовсім інша казка. В ній головне оте «були собі»: на тлі детективної інтриги солодкі миті життя-буття розтягнуті на всю книжку. Бо персонажі, дрібнички, незвичності побуту створюють і надійно підтримують казковий настрій. Особливу ж насолоду дарують деталі.

Отож, спочатку. Були собі різні звірі та птахи, що проводили вечори у крамничках із київськими чарами на вулиці Волоській у Києві. Крамнички ці слугували радше не для продажу товарів, а як «місця таємничих вечірніх зустрічей тих, хто жив на межі зі світом чарів». А таких було багато: і ворона Васса, що працювала в крамниці, де зберігалася загадкова речовина «апейрон», і кіт Роман, що платив за горнятко кави нерозмінною монетою, яка завжди поверталася до нього в кишеню, а в касі крамниць недостачі не було, й голуб Сергієнко з чарівним пензликом, і руда білка Рататоск, і навіть зелений крокодил Валерій… Та одного дня безцінні скарби зникли! Ще й незнайомі коричневі коти з великим сірим хом’яком швендяють містом… До всієї катавасії приєдналися й київські відьми – куди ж без них!

І от перед вороною Вассою, і котом Романом, і рудою білкою Рататоск, і голубом Сергієнком, і навіть крокодилом Валерієм постає завдання захистити київські чари від тих, кому вони насправді не потрібні, хто не розуміє їх, хто через жадібність здатен порушити гармонію цілого міста.

Книжку дуже приємно брати в руки: цупка обкладинка, малюнки на кожній сторінці, виконані у простій техніці, аж складається враження, що кожен здатен намалювати такі ж. Від семи років і до скількох хочете можна читати цей казковий містичний детектив. А потім уважно дивитися, чи не спостерігає за вами з дерева навпроти велика ворона? Може, в неї недалеко й гніздо з усілякими загубленими речами є? Можливо, ваша знайома ворона – теж героїня якоїсь історії? Птаха Галини Ткачук – киянка з Подолу, з вулиці Волоської, – не менш чарівною може бути історія вашої крилатої сусідки. І ще: ви точно знаєте, що продають у вечірніх крамничках вашого міста?