Заблукалі двотисячники.

 
Заблукалі двотисячники
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт
проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

03.11.2014

Рецензія на книжку:
Шиян Гаська. Hunt, Doctor, Hunt!

Це перша українська книжка, написана двома пальцями на мобільному телефоні. І лайки у Facebook вона щедро зібрала ще до того, як ”Видавництво Старого Лева” видрукувало її на папері. До цієї позитивної події призвела сумна: авторку поклали в лікарню і знерухомили на кілька тижнів. Книжку й названо за синдромом Ханта (пошкодження лицьового нерву. – ”Країна”), який їй діагностували, а різноманітні лікарняні історії сусідок по палаті лягли в основу сюжету. Але це і пояснює, чим письменник відрізняється від нормальних людей. Щоб перемогти недугу і спростувати невтішні прогнози лікарів, йому досить вигадати персонажа і довірити розбиратися у хитросплетіннях долі сусідок по палаті, графіках чергування товщих і тонших сестричок та умовляннях вередливих грузинів із сусідньої палати, які до того ж виявляються вірменами.
Гасю Шиян взагалі-то важко назвати дебютантом. Вона вже переклала книжку букерівського лауреата і весело провела перший на наших теренах краудфандинг (збір коштів через масові пожертви. – ”Країна”) задля її достойної промоції на Львівському форумі. Тобто авторка належить
до ”заблукалих двотисячників”, яким щось заважало знайти дорогу до видавництва. Аж тут лікарня. Найкраще місце для чорного гумору. Але це чи не перший випадок, коли такий гумор демонструє не якийсь доктор Хаус, а його пацієнт. Що характерно, героя вона обрала теж у джойсівських традиціях. Це україномовний чорношкірий юнак із питомим негритянським ім’ям
Спиридон. Проза на мобільному телефоні пишеться дуже орнаментальна, мережана, з постійними відволіканнями на оповідки сусідки-заробітчанки з Італії й на розгорнуті порівняння, варті окремих оповідань. На сайтах анекдотів для такого ввели окремий жанр ”випадок із життя”. Слідкувати ж за фабулою за такої манери письма буває доволі важко. Втім, життя не потребує фабули, лише цікавих подробиць. А життя з тексту фонтанує. Вигаданий же герой-негр зручний ще тим, що його можна випустити з лікарні на волю й відправити в мандри світом хоч пішки через польський кордон, а хоч літаком до Ріо-де-Жанейро.Важливі для руху сюжету деталі губляться у цих орнаментальних розсипах. І читач довго ламатиме голову, чи ці подробиці важливі, чи це просто необхідні атрибути сучукрліту. Бо який же сучукрліт без сексу в літаку з одноокою бородатою жінкою? Розвіданий Гасею шлях до книжки, через Facebook, останнім часом стає доволі модним маршрутом. Тут можна згадати ”Щоденник україножера” Івана Семесюка й колективний ”Літопис самовидців” про Майдан. Але питання цілісності книжки, яка постає з розрізнених дописів різного
часу, контексту й настрою дописувача, досі не зняте. Все ж таки спочатку мали би бути часописи чи хоча б літературні сайти. Так, я ретроград.

Антон Санченко

(Джерело: Країна)

Реклама
Rambler's Top100