Нещодавно вийшла друком книга Олександра Апалькова "Нравы города Ка. Спустя 10 лет", - продовження однойvенного роману, виданого письменником 1999 року. Про роботу над створенням другого роману, в якому Aпоказано наше місто, та про суперечні сторони провінційного життя розповідає автор.

- Олександре, ваша іронічна книга "Нравы города Ка" свого часу вчинила багато галасу та, мабуть, зробила вас ворогом для тих, чиї прообрази ви змалювали на сторінках свого роману. Чи "роздягали" ви цього разу канівський бомонд так само безжально, як і першого разу?

- І перша, і друга книга - плід фантазії автора. Ідея міні-роману - зобразити трагізм життя інтелігентних людей у провінційному містечку. Усі персонажі в романі - вигадані й водночас типові, адже за великим рахунком, типажі усюди приблизно однакові - як у Каневі, так і в Корсунь-Шевченківському, Куп'янську, Богуславі. Я намагався їх узагальнити. Персонажі, як і 10 років тому, комусь здадуться впізнаваними. Після того, як вийшли перші "Нравы города Ка", я зустрічався з тим, що читачі навіть писали на звороті обкладинки, яка реальна особа криється за тим чи іншим персонажем.

Узагалі, друга книга мала б бути вдвічі товщою, багато матеріалу до неї не ввійшло, адже роман писався протягом трьох років. У цій книзі, на відміну від "Нравов города Ка", випущених 1999 року, я намагався зібрати під однією обкладинкою різножанрові тексти - притчі, фентезі й майже нон-фікшн (літературний твір, заснований на реальних поді-ях - ред.). Зіштовхнувся з тим, що не міг вирватися з оточення персонажів першої книги: одна справа, коли твоїм героям 35 років, і зовсім інша, коли їм за 50.

- Де ви добираєте персона-жів?

- На вулиці, у колі друзів, у лазні, без якої, до речі, не уявляю свого життя, у владних кабінетах тощо. Одним словом, на створення персонажів мене надихає моє оточення.

- Як вам працювалося над новою книгою?

- Першу книгу "Нравів" я писав по ранках, коли усі рідні розходилися. Над другою працював і вдень, і вночі. Зазвичай, за день намагався написати 2-3 сторінки. До речі, писав від руки. Читав, скорочував. Так, у цій книзі мало бути понад 350 сторінок. Але я скоротив роман і не жалкую. За словами Ісаака Бабеля, гарний текст - не той, до якого не можна нічого додати, а той, з якого не можна нічого викреслити.

- У вашій книзі присутні позитивні моменти з життя провінції, і, все ж таки, ви іронізуєте над провінційним життям...

- Погане не може бути без гарного, і навпаки. Ця книга - сатирично-іронічна, а сатира викриває негативні сторони, щоб уникати їх надалі. У "Нравах" немає винятково негативних чи позитивних героїв, головна роль у них відводиться місту в цілому, а не конкретній особі. Взагалі, провінційність - не в тому, велике місто чи мале, і не в відстані від населеного пункту до мегаполісу. Вона - у темпі життя, в поглядах на свою долю, в засобах існування. Ось я, наприклад, живучи в Каневі 27 років, жодного разу не бачив, щоб люди, скажімо, сидячи на лавці в парку, читали книги. Працюючи в музеї Т.Г.Шевченка, я тримав у руках книжки, видані ще за життя Тараса Григоровича, - на моє превелике здивування, деякі з них були з нерозрізаними сторінками, ніхто навіть не спромігся їх погортати! Це і є наша провінційність. Прикро те, що ситуація в місті не вельми змінилася - воно є таким же провінційним, як і 10 років тому. Я прагнув того, щоб люди, прочитавши ці дві книги, мовчки, самі для себе вирішили щось змінити у своєму житті.

- Вам не здається, що канівський провінціалізм є зразком нормальних людських стосунків на тлі холодності великих міст?

- Однозначно, й про це також йдеться в книзі.

- Як побороти негативні сторони провінціалізму?

- Єдиний лікар - час. Потрібно просто робити свою справу, просуватися вперед. Я вірю в просвітління людей. Воно настане. Раніше чи пізніше.

- Якою ви бачите свою читацьку аудиторію?

- Це читачі мого віку. Тому було дивно чути схвальні відгуки про нову книгу з вуст молоді. Відгуки критиків мене цікавлять менше, ніж думка читачів. У творчих планах - показати навесні "Нравы города Ка. Спустя 10 лет" на Міжнародному фестивалі "Книжковий Арсенал" у Києві.

Інтерв’ю взяла Ксенія КРИВОШЕЯ

А ви читали новий роман про Канів?.