Концентрація почуттів.

09.02.2015

Що привабило мене у виданнях «Склянки часу», то це їх гасло «поезія, котра не знає утисків кордонів і цензорів»… Неодноразово чула, що періодичні видання блокують публікацію на своїх сторінках поезії, мотивуючи політикою видання, неформатністю, некомерційністю або просто тим, що «допустиш одного, відбою не буде». Не говоритиму про авторів, для яких письменництво – «хліб насущний», але маю чітку думку, що величезним надбанням «Склянки…» є надання можливості аматорам висловитись публічно, задовільнити свою потребу бути почутими ширшою аудиторією. Вони пишуть безпосередньо, щиро, можливо, кострубато, але це в кожному випадку – сплеск душі, іскра, концентрація почуттів, вистраждане слово. Напевно, вони і не ставлять собі за мету догодити загалу майстерністю, оригінальністю та досконалістю. Саме тому мене дуже засмучує, коли в коментарях я читаю недоброзичливі слова «собратьев по перу» на адресу того чи іншого твору – «штамп», «рівень локальної газетки», «примітив», т.д. Мені здається, що кожен з читачів знаходить у «Склянці…» щось максимально співзвучне собі, про що хотілось би сказати автору «я з тобою на одній хвилі». Наскільки це окрилить автора, дасть віри у свої сили, підтримає. І наскільки різка критика, жорстке цензорство, часто-густо безпідставне і озлоблене, може енергетично зламати людину. І справа не в тім, що відсутність критики сприяє «процвітанню посередності» - критика повинна бути коректною, конструктивною і психологічно-професійною, щоб не затоптати людину, а дати їй поштовх до вдосконалення. І право на критику мають одиниці. Панове, будьте гідні гасла «Склянки часу», будьте доброзичливі і тепліші, облиште менторський тон! Щодо авторів, які мені сподобались, які мені «співзвучні» - Циганова Н. і Криловець В. Дитячі вірші Володимира – в десятку». В багатьох випадках, коли читаєш твори для діток, не облишає думка, що це написано дорослим, за дорослими віковими критеріями, т.д. А тут – немов пише ровесник і для ровесників-малюків. Дякую! Ганна Соляр.