Магічні світи Наталії Дев’ятко.

20.03.2015

Спершу до рук потрапили аудіозаписи книги. Слухаю уважно. Книгу начитує сама авторка. Проста і зрозуміла мова. Задумуюсь над словами і розумію, які глибокі роздуми, яка клопітка праця покладена в основу її книги. Прослуховую ще раз, щоб нічого не пропустити і вловити кожне слово, начитуване з такою виразною інтонацією. Пізніше надибала в бібліотеці книгу, це дозволяє ще глибше зануритись у «світ очима письменниці». Історії породжують ще більше питань. Хочеться знати більше.

Запитую авторку, члена Національної Спілки журналістів України і Національної Спілки письменників України, звідки ідея книги «Злато Сонця, синь Води» і чому вона лишає більше питань, ніж відповідей?

— Книга писалася дванадцять років, — розповідає Дев’ятко, — і ще чотири - чекала на видання. Всі історії узяті з життя. Допомогло у написанні вивчення колористики, адже сама назва твору перегукується з кольором прапору України, вивчення міфології, адже міфи і легенди лягли в основу книги, вивчення фольклорної та національної спадщини України.
Саму історію про «тисячолітнє прокляття» я чула давно, ще коли писала дисертацію. Породження нових питань і занурення у себе є основною ідеєю твору, саме тому таке відчуття. Істина здобувається на шляху, в процесі.

Розуміючи, що питань, які виникли в результаті прочитання книги більше, ніж часу у авторки, яка могла мені дати на них відповідь, питаю: чи є між історіями якийсь зв’язок, можливо, передісторії, інші книги?

— Кожна історія - окрема, але разом вони сприймаються інакше. Вони мають спільні архетипи. Ключовим у них є образ України.

Як приклад, авторка наводить роман «Вершники» Яновського.
І справді, твір є своєрідною спробою жанрового симбіозу, це роман в новелах. Він складається із дванадцяти історій, кожна з яких має свою основну сюжетну лінію та героїв, базуються вони на національних кодах та архетипах українського народу. У творі описуються події, що відбуваються в Україні у різні часи. Хронологію простежити важко.

— Перша історія була написана однією з останніх, - зізнається письменниця, – а третя – першою.

Жанр роману - фольк-реалізм. Книга за стилем найбільше схожа на творчість Ґабрієля Ґарсія Маркеса – тільки на українській національній основі. Твір багато у чому передбачає події, що відбувалися в Україні протягом останнього року. Звісно, як правило, цікавлюсь, звідки у книги таке визначення.

— Сама я її віднесла до магічного реалізму. Визначення «фольк-реалізм» книзі дав видавець, порадившись з літературознавцями із Луцького університету.

«Філософічність і магізм – ось два крила творчості Н.Дев’ятко», якось сказала Марія Дружко про авторку у статті, опублікованій в газеті «Гранословіє» (2008, №5).

З цим важко не погодитись, адже у її творах нероздільно існують два світи: реальний і містичний.

Книга «Злато Сонця, синь Води» пронизана цією містичністю, тим, що нам, простим смертним, збагнути не дано. Тому й породжується стільки питань. Наталя Дев’ятко є кандидатом філософських наук (соціальна філософія та філософія історії), вона як ніхто відчуває і розуміє цю магію. І, вочевидь, в черговій своїй книзі письменниця-філософ розгадає таємниці Всесвіту.