|
28.03.2015
Рецензія на книжку:
С.Дячук. Біла ріка : роман
Дячук С. Біла Ріка, Київ,
Санченко, Електрокнига, 2014.
Хороший роман про УПА. Це
перше, що впадає в око. Бо ніби
про нашу армію написано і видано
багатенько книжок, а з художньої
літератури згадуються лише блис-
кучі новели Василя Портяка і поезія
Василя Герасим’юка. І тут така при-
ємність — цілий роман. Не лише про
УПА, але про неї найбільше.
„Біла ріка“ — це перша книжка
молодого автора Сергія Дячука.
А також перша частина трилогії. На-
ступні дві будуть, наскільки відомо,
— про війну в Афганістані й про наші
дні. В „наших днях“, вочевидь, фігу-
руватиме сам автор, а в „афганській
війні“ — найближчі предки
Натомість у „Білій ріці“ мова про
найдальших. Чи принаймні доволі
далеких, але рідних. Як зазначено
в анотації: „Скандинави назвали
б цей жанр родинною сагою. Але ав-
тор не вікінг, тож перед нами історія
54
культревю
культревю
трьох поколінь буковинської гуцуль-
ської родини. (...) Тут є родинні історії
і про цісарську та румунську армії,
і про вояків УПА та “яструбків”, і про
“совєти”, і про те, що своє кохання
можна віднайти навіть у сибірському
таборі. І все це без модного в певних
колах карпатського магічного реа-
лізму“.
На останньому реченні особливо
хочеться наголосити. Сам Сергій
Дячук народився вже в Борисполі.
Логічно, що всі історії, які він описав,
знає з переказів. Але, виходить, що
й реалії гуцульського світу та інших
світів книжки — теж із розповідей і,
може, додано трохи уяви. Тим не мен-
ше, книжка написана дуже добре.
Реалії дійсно реальні і ніякої магії.
„Біла ріка“ — справді дебютна
книжка, але навряд чи автора мож-
на назвати початківцем. Він уже „на
рівні“. Пише професійно і виважено.
Ніяких промахів. Мінус — мало екс-
периментів. Усе доволі традиційно.
Однак текст подієво доволі насиче-
ний. Динаміки додають ще й короткі
розділи, які змінюють один одного, як
епізоди фільму.
Основний текст писаний літера-
турною мовою, але діалоги подано
гуцульською говіркою. Грамотно
і цікаво. Колоритно.
І хоча справді велику частину
роману присвячено періодові УПА,
проте немає тотальної героїзації.
Є прихильність, але й об’єктивність,
яка говорить про людей із різними
шляхами, долями, поглядами і тим, як
вони вживалися. Тож якщо ви скучили
за доброю традиційною прозою на
тему української історії, ця книжка
саме для вас. Немало важливо, що
автор дуже добре знається на темі.
Часом складається враження, ніби
він справді один із „банди“, чи один
із „совітів“, чи один, що їхав на хра-
мове свято до церкви у Конєтин...
Василь Карп’юк, Брустури
Василь Карп'юк
(Джерело:
Український Журнал)
|
