|
22.05.2016
Рецензія на книжку:
Е.Заржицька. Китеня Тимко та Морська Зірочка
Голодний кальмар Архітеутис, зле прадавнє чудовисько, зазнало ганебної поразки, коли не змогло не те що проковтнути переляканих після омріяної кораблетрощі пасажирів корабля (з лайнером не посперечаєшся, коли він у багато разів більший за тебе), а й бодай налякати когось із людей.
Та мешканцям моря є чого боятися, і вже на перших сторінках цієї книги кальмар згадує, як смакувало йому м’ясце молодого китеняти. Тимко у реальній небезпеці, хоча поки про те й не здогадується.
Ще й в житті Морської Зірочки сталася справжня трагедія: вона не може допомогти своєму другові, Кораловому Кущику. Її родичі показилися і зжирають корали Великого Бар’єрного Рифу! І так справді буває в природі, коли морські зірки нападають на корали, а тоді з незрозумілих поки науковцям причин так само несподівано залишають їх у спокої.
У нашій історії причина втечі морських зірок означена чітко, і, як ви правильно подумали, це страшний і дуже голодний Архітеутис.
У творі ще багато інших пригод. Наприклад, капітан Хвалько-Теревенько та Рипучий корабель знайомляться із грізною, але доброю мамою Вітерця – Тайфуницею. І ми дізнаємося, що у вітрів на південному полюсі є своя школа.
Не оминаються увагою і старі знайомі ледарі-негідники Альбатрос і Баклан, а смілива Альбатросиха вражає своєю проникливістю. До речі, вона має неабиякий позитивний вплив на свого чоловіка, який навіть до пташиної самооборони зібрався записатися, щоб боротися з лихим кальмаром. Наскільки це бажання щире, дізнаємося трохи згодом.
Бо філософія життя того ж Баклана звична для багатьох слабодухих людей, які перекладають відповідальність на інших:
«Я став на бік сильнішого, хіба це погано? Воно ж у житті завжди так: бажаєш успіху – переходь на бік переможця» (С.48).
Та у розумної Альбатросихи є на це гідна відповідь, і яка дізнаєтеся з книги.
Китеня Тимко справедливо вважає, що всі негаразди краще вирішувати гуртом, і це стосується не тільки біди маленької зірочки. Наскільки краще триматися гуртом він невдовзі дізнається. Попереду – останній бій!
Висновок: Четверта книга органічно продовжує цикл, і мені вже кортить зазирнути до наступної книги.
Яна Стогова
(Джерело:
Книжкова скриня)
|
