Що читала редакція «Читомо» цього тижня / 30 травня – 3 червня.

 
Що читала редакція «Читомо» цього тижня / 30 травня – 3 червня
Книжки за жанрами

Всі книжки (1551)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

18.03.2017

Рецензія на книжку:
Р.Мельників. Апокрифи степу : (поезія 1992-2012 рр.)

Ростислав Мельників. Апокрифи степу. –

Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 144 с.

Нарешті я читаю книжку, якої очікував не рік, не два і навіть не п’ять. Це – нова книжка чудового харківського поета Ростислава Мельникова «Апокрифи степу». Вона «збиралася виходити» вже не раз, але постійно щось заважало. Зрештою, й сам Мельників пише не надто часто, тому матеріал для нових поетичних зіброк накопичується поволі.

Поезія Мельникова – це і просторовий, і мовний експеримент, і пошук, і складні підтексти, і символи, і водночас тепла жива емоція, проникливість та чуттєвість. Хоча в деяких текстах цей поет уміє бути й жорстким. Важливий і культурологічний бекґраунд: вірші «Апокрифів степу» по-особливому відкриються тим читачам, які відгадають численні натяки й алюзії з різних просторів і епох.

Мельників, безумовно, важливий персонаж історії української поезії. Але для мене це ще й персонально важлива людина. Адже на межі дев’яностих і двотисячних років він був одним із тих, кому я показував свої ранні наївні віршовані спроби, із тих, хто давав поради, нарешті, він належав до тих, кого я міг вважати «старшими колегами», але старшими в хорошому сенсі – які не намагалися тиснути й нав’язуватися, вчити жити, але могли щось показати, щось порекомендувати, проілюструвати власним прикладом.

Так о-ЗЕРО В-ІДІЙ-де НА-че СОН
і про-минання ранку вже не спинить птиця
Так о-zero, Овідію Назон,
і проминання ранку
і спокуса
спину
плину
ВОД
Так
СОН
О Публію Овідію Назон
то не вигнання – а лиш спроба втечі
і озеро відійде наче сон

Олег Коцарев

(Джерело: Читомо)

Реклама
Rambler's Top100