Серед книжкових видань останнього часу привертає увагу роман Івана Корсака «На розстанях долі». Книга насичена історичними подіями, фактами, які тісно сплелися з майстерним художнім словом письменника.
Хоча Друга світова війна завершилась уже понад 70 років тому, права забувати національних героїв, борців за наше щасливе і незалежне майбутнє ми не маємо. Саме оповідь про складні життєві дороги, випробування душі і тіла відомих і маловідомих особистостей Павла Шандрука, Бориса Балінського, Тараса Бульби-Боровця та Федора Богатирчука лягли в основу цієї книги.
Наміри Німеччини, жорстока політика радянської влади, примусова колективізація, русифікація, життя у вічному страху, невпевненість у завтрашньому дні – це все стало своєрідним каталізатором для свідомості людей. Бо волелюбність українському народові була притаманна у всі часи.
Іван Корсак уміло передає внутрішні переживання героїв, їх душевний біль у важких обставинах життя. Особливого значення роману надає низка документів, яка переносить нас у часи Другої світової, змушує чіткіше уявити всі нюанси історичних подій. Читач занурюється в атмосферу зруйнованого міста, спалених сіл, військових перемовин.
І радянська, і німецька влада жорстоко поводились з людьми. Деякі факти у творі просто шокують: «…у місті НКВД хапало людей, як шуліка малосилих курчат…Ніхто не знав, що таке робилося», «…пов’язаних колючим дротом людей раптом наказали облити бензином. То було незнане й нечуване досі видиво, як живі факели з неймовірно болісним, передсмертним криком металися по дорозі…» . Жахіття, яке творилося на нашій рідній Україні, не могло залишитися поза увагою інших країн.
Серед образів політиків і військових, науковців і лідерів автор змальовує долі звичайних, на перший погляд, людей – Віри та Григорія. Вона – молода медсестра, яка втратила у війні. брата і все, що мала. Він – самовідданий солдат, помічник Боровця, умілий водій, який готовий на все заради Батьківщини. Історія їх кохання розкриває суть Людини, яка готова до самопожертви, та шокуючі вчинки в ім’я Кохання.
Як відомо, за всіх складних часів саме інтелігенція була тією силою, яка попри усі труднощі та безвихідні ситуації, підтримувала національний дух, не давала зникнути мові, історії, народу. Очевидно, саме тому вона й була основною ціллю диктаторських режимів. Загартованість та незламність освіченої верхівки суспільства описується і в цьому романі.
Книга отримала назву, яка, безсумнівно, найкраще їй підходить. На розстанях долі перебуває і Тарас Бульба-Боровець, і Григорій, і вчені, і народ. Розуміння того, що у будь-якому випадку тебе спіткає горе, не сприяло швидкому вирішенню проблем.
Особливих страждань діячам-патріотам завдала неможливість після війни повернутися в Україну. Відновився радянський режим, переслідування, безпідставні звинувачення та покарання. Люди, котрі найбільше жертвували собою заради перемоги, просто не могли жити на рідній землі. Федір Богатирчук та Борис Балінський після війни жили за кордоном, стали заможними. Тарас Бульба згодом опинився в будинку для старців. Його психічний стан у цей момент Іван Корсак описує так: «Перед Тарасом Дмитровичем…тепер виросла стіна одинокості: невидима, яку не відчути на дотик, вона твердіша мурованої, скріплена цементами найміцнішими». Українська еліта в примусовій еміграції стала важким ударом, але життя на чужині не погасило у них бажання допомагати і прославляти Україну.
На землю оновленої незалежної України не змогли ступити багато із борців за її свободу. Дехто дочекався цього дня, і щиро цьому радіє. Та всі ми не повинні забувати імен славетних українців, які робили все можливе й неможливе задля цього.
На мою думку, роман «На розстанях долі» дасть читачам зрозуміти і усвідомити внесок у відродження Української держави таких історичних постатей як Тарас Бульба-Боровець, Степан Бандера, Андрій Лівицький, Павло Шандрук, що є необхідним для щасливого майбутнього народу, бо, як відомо, без знання минулого неможливе майбутнє.

Інтелігенція на перехрестях долі.