|
09.10.2010
Рецензія на книжку:
Чарльз Буковскі. Поштамт
(Переклад:
стронґовський )
Останнім часом, коли писати романи стало аж надто модно, а графоманство перетворюється на поняття дедалі розмитіше, усе важче визначати критерії справді якісної літератури. Та подекуди трапляється проза, в якій талант автора чутно за версту, тобто вже після кількох прочитаних сторінок. Роман «Поштамт» американського письменника Чарльза Буковскі, який уперше перекладено українською мовою, — бальзам на душу для освічених буквоїдів. Автори анотації слушно визначили книжку як таку, що її в будь-якому разі не вдасться зігнорувати.
«Поштамт» — соціальний роман з антисоціальним головним героєм. Генрі Чінаскі протягом багатьох років працює на виснажливій принизливій роботі, з драконівськими вимогами та без належних умов. І хоча він ставиться до своєї праці легко, із часом вона відбирає його сили й здоров’я, претендуючи на більше — повну та беззастережну віддачу Системі.
Аби продемонструвати крайній полюс існування в ній, автор вводить до роману такого персонажа, як Джордж Грін, котрого «вже багато років звали Джи Джи, і він врешті став схожим на Джи Джи». Джордж Грін усе життя віддано працював на сліпу державну машину, «горів» роботою і зрештою згорів на ній.
На відміну від нього, Генрі Чінаскі — людина легковажна й непутяща. Він уживає забагато алкоголю, грає на іподромі, часто змінює жінок, ні до кого не прикипає душею й нічому не надає великого значення. Чінаскі не бореться із суспільством, він просто його не помічає. Разом з тим він навдивовижу добрий і чуйний — допомагає тим, кого інші давно б уже послали під три чорти.
Цей твір — проста й глибока розповідь людини, на місці якої багато хто давно зламався б. Без жодного самозамилування, болісного «вгризання» у власне життя чи бодай натяку на його аналіз. Писаний простою мовою, він легко прочитується за один вечір, чому сприяє досить вдалий український переклад.
Світлана САМОХІНА
(Джерело:
«Дзеркало тижня»)
|
