Добро.

 
Добро
Книжки за жанрами

Всі книжки (1429)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

24.07.2017

Рецензія на книжку:
О.Апальков. Нотатки про дружбу : ессеї

Про книгу О.Апалькова “Нотатки про дружбу”, 2004

Книга виявилася вкрай необхідною і своєчасною. Можливо дещо навіть запізнілою, з огляду на те скільки розмов точилося, у всі часи, навколо особи і самого автора і фірзенської допомоги Каневу. Мотив, недобрих відгуків, як на мене, — банальна заздрість. Вона притаманна тим, хто ніколи в житті нічого не спромігся зробити самотужки і не спроможний осягнути, що при цьому доводиться йти на жертви: витрачається фізична сила, здоров’я, емоції...
Автор дає відповідь “доброзичливцям” і дає можливість непосвяченим у канівсько-фірзенські зв’язки створити свою картину сприйняття. Як на мене, це не стільки нотатки, а насамперед сповідь людини, яка винесла на загал своє, значною мірою, інтимно-спільне пережите зі своїм оточенням. Чи кожен з нас на це здатний?
Об’єктивно і водночас літературно захоплююче висвітлено історію перепетій становлення і розвитку саме дружніх, а не партнерських, як точно підмітив О.Апальков, відносин у період 1991-2003рр. Автор ненав’язливо підштовхує читача до порівняльного аналізу етносів, мов, культур, стилів життя, характерів людей, духовних і матеріальних цінностей, особливостей розвитку соціумів.
Узагальнене відчуття від прочитаного формулюється так: фірзенці більше віддають канівцям, аніж останні першим. Це нагадує мені ситуацію двох закоханих: один кохає, інший сприймає це почуття. Матриця – пуансон.
Звідси відповідно роздуми, що причини полягають не лише у загальнодержавних економічних негараздах, а насамперед, у нашому особистісному світосприйнятті та моралі. Імовірно в нас відбулося послаблення прагнення до самодостатності, до вимогливості владних посадовців до самих себе і до виконавчої вертикалі. Нам не вистачає здорової дози побудовчої аґресії. Фірзенці показали нам взірець творення добра заради добра і різноаспектного добробуту. Це надзвичайно цінний досвідний обмін. Але і нам необхідно себе змінювати аби прагнути такого рівня соціально-економічного зросту і спроможності виходити на рівень допомоги тим, кому гірше аніж нам. Тож, більше особистісної гідності, панове!
Корисно і повчально було б ширше дізнатися про погляд на канівсько-фірзенську дружбу з боку німецького.

Світлана Брижицька

(Джерело: журнал "Склянка Часу",№35)

Реклама
Rambler's Top100