|
14.02.2019
Рецензія на книжку:
О.Апальков. Маша и Наташа : (нероман)
Коментар на книгу „ Маша і Наташа”
Нова книга завжди викликає певний інтерес, тим паче,
Якщо й назва інтригує. Початок цього твору Олександра Апалькова теж багато-
обіцяючий, адже рух –то життя. Та ще й у літаку до іншої країни.
Відчувається, що книга не розчарує читачів. Враження посилюється з кожною
прочитаною сторінкою. Здається, що поєднання з не поєднаним сприяє відкриттю
якогось дивного міжчасся. Бо визначити відразу напрям книги майже неможливо.
Тут ніби поруч ідуть і підтримують одне одного наукова історична доповідь і
художній роман. Так, що уже ніяк не роз’єднати ділову мову і ліричні відступи.
Автор зумів вибрати вдалу форму подачі матеріалу, як щиру, невимушену,
часом дотепну, розповідь молодого, завзятого журналіста про свою поїздку
до Німеччини, зустрічі з другом і новими знайомими, їх дієву допомогу в творчих
пошуках істини. А тема дослідження серйозна й неоднозначна.: багатовікові
економічні й політичні зв’язки німецького й українського народів, їх вплив на життя нашої країни.
Чимало конкретних фактів представив автор, взятих із історичних джерел,
які стали йому доступними. Тож книга не лише захоплююча, але й пізнавальна.
Це доводять і розділи з промовистими назвами: „Мовою документів”, „Княгиня Ольга
і Отто Великий”, „ Мазепа і німці”, „ Німці в Україні „ – поетапно в різні періоди.
Також: „ Українці в Німеччині”, та ін.
Звісно, розважать ліричні відступи: „Мова про безсмертя”, „Гонки з часом”,
„ Про небо та думки”, „ З щоденника”, „ Розмови про літературу”, „Про розумних
та мудрих”, та ін.
А де ж Маша і Наташа? Та який же роман буває без цих ніжних створінь?
Це ж як вигорілий степ у літню спеку! Ось і тут ці бісові чарівниці таки зачарували
головного героя. Та видно, автор не дуже суперечив. Ну, то хай буде й так!
Лідія Коваленко
(Джерело:
#АВТОРИ)
|
