Дві тонни макулатури.

 
Дві тонни макулатури
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби
- дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

11.10.2010

Рецензія на книжку:
Романенко Олег, Захарченко Артем, Бабкіна Катерина, Коробчук Павло, Коцарев Олег, Леонович Микола, стронґовський, Богдан-Олег Горобчук, Ткачук Галина, Стахівська Юлія, Калитко Катерина, К.Хаддад. Дві тонни : Антологія поезії двотисячників

Двотисячники – так називається наймолодше покоління вже зреалізованиих українських поетів. Походження цієї назви вельми прозоре – творче становлення покоління припадає на двотисячні роки. Так пишуть у передмові до «Антології поезії двотисячників «Дві тонни» її упорядники. Натомість директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків у післямові до видання сумує з приводу виходу у світ цієї «оригінальної поетичної субстанції України». Бо, за його словами, більшість люду, котрий заселяє її сторінки, не залишиться у літературі надовго.

Спробуємо коротко охарактеризувати це видання і його ваговиків зокрема. Та щойно відкривши антологію на першому поетові можна лише отримати підтвердження словам автора післямови. Артем Антонюк, зрештою як і усі решта невідомих широкому загалові сумських авторів (Лілія Лисенко, Софія Сітало) справляють прикре враження випадковості та панібратства чи земляцтва з одним із упорядників антології. Окрім землячків впадає у вічі незреалізованість окремих авторів. Таке враження, що Анна Малігон, Тетяна Савченко, Олена Степаненко, Вікторія Черняхівська були притягнуті просто за вуха. Стали, так би мовити, наповнювальною масою. Адже одним і критеріїв підбору авторів був ваговий рівень у чисто фізичному розуміння цього слова. Вражає також необізнаність упорядників із літературною дійсністю. Бо ж антологія запрезентована саме як монопольне видання поезії покоління двотисячників. Натомість маємо ряд авторів узагалі не відзначених у літературі ніяким чином, тоді як багато лауреатів «Гранослова» чи того ж «Смолоскипа», котрі зреалізовувались у цей самий час, не увійшли у дане видання. Тут можна приводити багато прикладів. Лілія Демидюк (м.Львів), Олена Гаран (м.Полтава), Наталя Пасічник (Чернівці-Тернопіль-Львів), Ніна Кур’ята (Одеса-Київ), Павло Щириця (Київ), Надія Каленіченко (Полтава-Київ), Вочевидь упорядників цікавила суто зовнішня сторона літпроцесу. Бо ж заглибитись і відшукати авторів, котрі самодостатні і зреалізовані у тих же двотисячних роках, забракло кебети і часу.

Ще однією помітною прикрістю видання стала непредставницькість молодої львівської поезії. Єдиним автором зі Львова виявилась Гриця Ерде. Так ніби не існує у Львові молодих поетів двотисячників Остапа Сливинського, Ніни Галан, Петра Гниди, згадуваної уже Л.Демидюк тощо.

Взагалі «найкраща поезія», котру упорядники (О.Романенко, Б.Горобчук) включили у своє видання, виявилась зовсім не найкращою. Більше того, сама антологія уже заслужила на необ’єктивність і непредставницькість. А знаменитий літературний критик Євген Баран відверто назвав дане видання двома тоннами макулатури.

Очевидна мертвість словоблудств Коробчука, деяких текстів Горобчука, кволість Коржа. Натомість відчутна свіжість поезії Сергія Осоки, Олега Романенка, Олени Пашук, Олега Коцарева, Дмитра Лазуткіна. Відчутна серйозність і значимість поезій Катерини Калитко. До ніші середнячків я б відніс Катерину Бабкіну, Світлану Богдан, Тетяну Винник, Миколу Леоновича, Олесю Мамчич, Юлю Стахівську, Галину Ткачук, поезію Ушкалова. Артему Захарченку закраще таки писати прозу, стронговському – критикувати.

Але загалом же це добре, що такі видання з’являються в Україні. Але ще краще буде, коли реєстр їх значно розшириться і покращиться, з’являться нові, альтернативні, антології молодої поезії покоління 2000. Більш об’єктивні, повніші і справді наповнені найкращою поетичною субстанцією молодої української літератури.

Павло Полонич

(Джерело: «Інша література»)

Реклама
Rambler's Top100