|
|
07.03.2015
Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.
11.03.2013
Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.
15.01.2013
Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».
|
Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua
Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
|
|
|
13.01.2011
Рецензія на книжку:
Лазуткін Дмитро. Бензин
Яскрава поезія Дмитра Лазуткіна сьогодні вже знайшла чимало прихильників не лише в Україні. Але сам поет, говорячи про це, ні на мить не втрачає почуття гумору.
1. Які Ваші твори останнім часом перекладалися й видавалися за кордоном? Якими мовами?
Зважаючи на те, що окрім віршів я майже нічого не пишу, видавалися саме вони. У Бразилії, в альманасі сучасної української поезії «Videria» («Лоза») у перекладі Віри Вовк. У Польщі в журналах «Akcent» і «Red» у перекладі Аннети Камінської. У міжнародному інтернет-виданні «Побоча» — польською, чеською, словацькою і, здається, сербською, на Poetry Internacional Web — англійською.
Також з’являлися переклади на російську, білоруську і литовську. А взагалі я не так уже й ретельно те все відстежую — може, й ще щось було. Хотілося б, щоб і далекі від нас країни мали уявлення про нашу сучасну поезію, щоб і з гордих Гімалайських вершин, і з глибин Світового океану лунало молоде українське слово — чарівне і соковите.
2. Хто був ініціатором цих перекладів (Ви самі, іноземна сторона, вітчизняні видавництва, спонсори, грантодавці…)?
Майже завжди ініціаторами були іноземні перекладачі або видання. Українські видавці й спонсори якось не вірять у поезію. На відміну від, як то кажуть, колег по творчому цеху — наприклад, Маріанна Кіяновська подарувала мою книгу кільком польським перекладачам, серед яких відомий поет Богдан Задура. Море теплих слів заслуговує і Мар’яна Савка. За великим рахунком, вони розуміють що один-два автори в плані популяризації української літератури погоди не зроблять, принаймні, на якийсь значний проміжок часу. Треба складати уявлення про явище в цілому. До того ж, зацікавленість в українських авторах на Заході існує, і на всіляких фестивалях та форумах молоді українські поети органічно можуть вписатись у процес і навіть стати відкриттям або й сенсацією. Чому б ні — вже виросло сильне покоління, без комплексів і хибних стереотипів, воно не боїться творити принципово нове і вміє це подавати.
3. Чи відомо Вам щось про іноземну рецепцію Ваших творів, а також сучасної української літератури загалом?
Рецепція — це там де ключі від готельного номера залишати треба?
4. Що, на Ваш погляд, потрібно, аби українська література була повніше представлена за кордоном?
Необхідна цивілізована система стосунків між нашими і закордонними видавництвами. Необхідна підтримка меценатів, головне, щоб систематична. Необхідна участь у грантових програмах, але з обопільним зацікавленням. Щоб не було так — письменник, ніби доярка — викачав, скільки зміг, із тієї чи іншої європейської установи, і всі разом роблять вигляд, що то і є діалог культур.
Редакція
(Джерело:
Літакцент)
|
|
|
